Іванна Кобєлєва

Іванна Кобєлєва – поетка, авторка поетичної книжки “Не плач, Марі” (2014). Співзасновниця Ініціативи “Навчай українською”.

***
В місті Марії зібрались ангели.
Сурми дістали. Район Центральний.
Не так, щоб сильно ми цього прагнули,
але хто сурмитиме першим? – питають.

Один неквапом цигарку курить,
другий каже: абрикос зацвів.
Друже, навіщо тобі дерева?
Мешканцям міста не до садів.

Третій вдивляється в обвуглені стіни:
я знаю цю жінку, що тут жила,
її також звати було Марія,
вона була добра й німа.

Розбирає завали ангел четвертий.
Каже: десь тут було кошеня,
зрештою, якщо бути відвертим,
то лиш хотів робити добро щодня,

тому ось хоча би кота врятую.
П’ятий скептичний: немає корму.
Як ти кота прогодуєш?
Глянь навкруги – ми серед шторму.

Шостий байдуже слухає постріли.
Що тебе, друже, іще тримає?
Берись вже сурмити звуками гострими.
Сьомий пішов, його немає.

16.04.2022

***
Ось мої квіти, сукні й намиста.
Ось ікони вінчальні, ось лицарів триста.
Ось козацькі могили, замки середньовічні,
Ось наша звитяга і боротьба вічна.
Спалені наші села, міста в облозі,
Тривожні валізи, серця в тривозі.
Ось наша зброя, наші паролі і втрати.
Ми знаєм, для чого жити, за що помирати.
Ми все відбудуємо, посіємо квіти,
Напишемо нові книги, народяться діти.
Ми будем носити в серці усе те, що не вмирає –
Усю цю прекрасну країну, яку захищаєм,
Усі ці гнізда лелечі, співи пташині,
Дружні обійми, небо синє,
Кручі дніпровські,
Довгі дороги,
Рідні пороги,
Рідні пороги.

12.03.2022

***
Летіла пташечка із жовтим дзьобиком,
Трава хить-хить.
У пташки ранонька он на головоньці,
Її болить.

Звідкіль ти, пташечко, і як поранилась?
Я тут живу.
Вночі все небо зарум‘янилось,
Почувся гуп.

Не грім весняний, гроза зі зливою,
А звук війни.
Колись були ми тут щасливими.
Тепер не ми.

Тепер від жалю серденько гупає
За рідний дім.
Укриєм землю ворожим трупом.
Ой горе їм!

Проллється крівонька ген по доріжечці,
Дмухнуть вітри.
Лежать воріженьки на моїй стежечці.
По два, по три.

Співає пташечка із жовтим дзьобиком:
Ой час настав,
Убили ворога, поля засіяли,
Прийшла весна.

19.04.2022

***

Як виглядає облога міста?

Місто засипане снігом чистим.

Сирени протяжні.

Довго сиділи ми в коридорі,

Вибухи чутно глухі надворі

Сниться чи справжнє?

Скотчем обклеюєш рами віконні

Навхрест і навхрест. Стоїш на балконі.

Радіо грає.

Поки тривають бої за Охтирку,

Дихаєш глибоко біля кватирки.

Наче вмираєш.

Влітку ми їздили тими краями,

Де тепер танки бродять полями.

Як ви там, Суми?

Пахло липневими грозами й пилом,

А тепер віє чимось горілим

Й звуками тлуму.

В Куп‘янську люди вийшли на площу –

Прапори наші вітер полоще.

Постріли чути.

Господи радості і печалі,

Поруч із нами стій і надалі

Як Маріуполь.

15.03.2022

Читайте у рубриці