Ганна Никорович народилася 26 грудня 1998 року в маленькому селі, що на Івано-Франківщині.
У 2021 році закінчила Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Зараз проходить службу у військовій частині 3018 НГУ, що дислокується в Гостомелі.
***
І небо затягнулося дощами,
Воно навчилось плакати й кричати
Людськими голосами…
В холодну ніч під вибух канонади
Правду хотіли навіки навчити мовчати.
Розтерзану землю ділили,
Брехнею її засівали
І кров’ю святою її поливали…
Вона від болю страждала,
Молилася, щоб її врятували,
Щоб не треба було
Червоні світанки стрічати,
Бо вже втомилася вона
від болю, сліз і крові,
Що випали на її, долю.
Просила, щоб закінчилась війна,
І ми не знали більше болю,
Щоб не лилася кров свята,
А всі живими повернулися додому.
Бо заплатили ми сповна
За те, що вже давно обрали волю.
***
Герой, захисник, вірний присязі,
Далеко від дому, забувши про втому,
Ти пішов захищати життя,
Справедливість шукати,
За правду стояти…
Боротись із силами зла…
Герой, захисник, вірний присязі
Ти вірив у силу добра,
Знав: правда повстане.
Навіть, якщо у кайдани її закують,
Не буде мовчати ніколи
Той, хто вірить у волю
І знає, якою ціною дісталась вона.
Герой, захисник, вірний присязі,
Знав: правда зірве кайдани –
Справедливість повстане,
І добро переможе –
ніколи ми більше не станем рабами.
А святою землею не буде ходити орда,
Бо на захист держави стали герої,
Що вірні присязі одній на все життя!
***
Руйнуй, ламай і знищуй все, –
Не тобі за це відповідати?
А в чому винна мати,
А дитинка, що втратила тата,
А очі, що тільки вчились кохати…
Не тобі за це відповідати?
Ця земля не пробачить більше зради,
А рани кровоточать, правда,
Душа болить
За тих, хто більше не з нами.
Знаєш, не час мовчати
І вину на інших перекладати.
Бо вам за все відповідати!
