Українці — унікальна бойова нація. Наші спортсмени — світові лідери практично в усіх видах контактних єдиноборств (бокс, усі загальновизнані види боротьби, кікбоксинг, інші контактні види єдиноборств та бойових мистецтв). Українська земля народила світові видатних чемпіонів неперевершеного рівня. Далеко не усі народи мають такий природний хист до ведення сутички, і не всі спортсмени інших країн витримують рівень психологічної конкуренції та загартування українського духу й волі до перемоги.

Проблема світу, як і проблема війни, привертає увагу політичних і громадських рухів, учених багатьох країн. Безперечні успіхи миролюбних сил і всіх організацій, як і досягнення ряду шкіл і напрямів, наукових центрів, що спеціалізуються на дослідженні проблем миру та війни. Накопичена велика сума знань про мир як чинник розвитку і виживання людства, про складну діалектику взаємозв’язку війни і миру та її особливості в сучасну епоху, про можливі шляхи і передумови просування до миру без зброї і воєн.

Фізичне виховання людини існувало вже в первинному суспільстві у формі організованих ігор та розваг, в основі яких лежала трудова діяльність. Ще в епоху Київської Русі дітей із семи років навчали стрільбі з лука, володінню списом і арканом, їзді верхи, а з 12 років — справжнім військовим хитрощам, тобто мистецтву бою. Традиції фізичної культури та психофізичного загартовування передавалися від покоління до покоління.

Від предків (антів, скіфів, русів), які були високі на зріст і надзвичайно сильні, свій ентогенез вели козаки. Запорозькі козаки продовжували традиції своїх пращурів-богатирів і розвивали в собі богатирську силу і дух. У січових і козацьких школах на одному рівні з освітніми дисциплінами вивчалися різноманітні фізичні вправи, формувалися вміння володіти шаблею, списом, стріляти з рушниці, плавати, керувати човном, переховуватися від ворога під водою.

Минали часи, відбувалися події та уходили в історію кращі приклади людського буття. Але залишалися традиції, які від попередніх поколінь дійшли до нас.

Сьогодні у нашій країні на основі величезних економічних, соціальних і культурних перетворень фізична культура, спорт, виховання стали важливим фактором всебічного розвитку особистості. Право української молоді, всіх громадян на систематичні заняття фізичною культурою і спортом законодавчо закріплено Конституцією України та іншими державними законодавчими актами.

Бойовий хортинг як продукт певних історичних умов розвитку суспільства становить сукупність історично виниклих результатів духовної діяльності людей. Величезний шлях пройшло бойове мистецтво українців від найпростіших фізичних вправ, сутичок та ігор до сучасного національного професійно-прикладного виду спорту України бойового хортингу, який розвивається в усіх областях України. Але для сталого розвитку бойового хортингу безсумнівно були як історичні, так і ментальні духовні передумови, філософські шляхи розуміння бойової культури нації.

Бойові мистецтва в українського народу були раніше, існують понині і, безсумнівно, будуть з успіхом розвиватися у майбутньому. Це мистецтво ведення сутички, уміння захищатися від нападників є генетично закладеним у нашій крові як частина національної культури, що органічно переплітається з іншими її елементами: музикою, піснями, танцями, іграми, працею, обрядами, традиціями, звичаями, легендами і переказами.

На прикладах наукових досліджень щодо феномену войовничих угруповань наші сучасники довели, що змагальна традиція на протязі багатьох століть була невід’ємною частиною української чоловічої культури і включала в себе як кулачну сутичку без зброї, так і паличний та ножовий бій. Культура бійцівських протистоянь дожила до кінця другого тисячоліття і стала згасати лише в 50-і роки.

Кожна культура містить в собі знання і традиції попередніх поколінь. Ми не проти того, щоб людина вивчала і розвивала культуру інших народів, але перш ніж вивчити іноземну мову, слід навчитися говорити і писати на своїй рідній, а це означає, що необхідно знати бойові звичаї і традиції українців. Українська бойова культура, перевірена у реальних боях з ворогом, в області взаємодії з далекосхідної традицією бойових мистецтв демонструє ті ж тенденції, що і культура Заходу в цілому, з поправкою на деякі особливості соціально-політичної історії України.

Нині основна мета бойового хортингу – професійно-прикладна підготовка військовослужбовців та правоохоронців, популяризація та підвищення ролі фізичної культури і спорту, патріотичне виховання, залучення дітей та юнацтва до здорового способу життя, відволікання від шкідливих звичок, виховання особистості в дусі добропорядності та патріотизму.

За короткий час існування бойовий хортинг охопив фізкультурно-оздоровчою та навчально-виховною діяльністю багато населених пунктів України, спортивні клуби бойового хортингу працюють в усіх областях України. Видатні поети і музиканти України склали вірші та написали пісні про бойовий хортинг, він має свої відмітні атрибути, емблему, прапор, гімн і марш, відомі художники пишуть картини на тематику національного професійно-прикладного виду спорту України.

Однією з особливостей розвитку бойових мистецтв є достатній обсяг різноманітної друкованої та відеоінформації з єдиноборств різних країн, що практикуються в усьому світі. Збільшується кількість різних напрямів, стилів, шкіл і клубів спортивного, бойового єдиноборства і бойових мистецтв. Система бойової підготовки існує також і зі зброєю.

В результаті застосування будь-якої секретної зброї вона швидко стає менш секретною, інформація про неї стає відомою широкому колу людей, які цікавляться методиками тренувань, любителям і професіоналам. Загальновідомо, що одні й ті ж чи схожі прийоми існували в усіх народів світу (Україна – бойовий хортинг; Японія – дзюдо, карате; Китай – ушу; Корея – тхеквондо тощо).

Україна, що міститься у центрі Європи, на сухопутних шляхах з північних країн у південному напрямку, набула певних спеціальних знань та умінь з найрізноманітніших способів ведення рукопашної сутички і використання зброї. Завдяки такому географічному розташуванню й історичному розвитку способи володіння рукою, ногою і зброєю у рукопашній сутичці позначені відтінками всіх країн світу, від варягів до китайців.

Отже, можна визнати, що бойовий хортинг – це узагальнення світового досвіду єдиноборства, самозахисту і рукопашної сутички. Окрім бойового хортингу в Україні і за кордоном розвиваються напрями традиційного спортивного хортингу, військово-прикладного хортингу, поліцейського хортингу, козацького хортингу, хортинг фехтування, оздоровчого хортингу та інших різновидів і напрямів нашого національного виду бойового мистецтва.

Витоки національного професійно-прикладного виду спорту України бойового хортингу, формування його філософії, вдосконалення методичних прийомів підготовки спортсменів необхідно обґрунтовувати дивлячись на це питання з різних боків, комплексно, оскільки його розвиток формувався одразу декількома шляхами.

За свою багатовікову історію наша країна неодноразово піддавалася набігам з боку різних агресивних сусідів, монгольської нації, не раз давала відсіч шведським, російським і литовським загарбникам, саме наші пращури змогли гідно протистояти німецьким окупантам в часи Другої світової війни.

Ці лиха не пройшли для українців безслідно, мільйони наших співвітчизників віддали життя на благо Батьківщини, за її незалежність та суверенітет. Тому в українській традиції існує звичка постійно пам’ятати і віддавати шану пам’яті солдатам, які є захисниками нашої землі, і тим, хто, не покладаючи рук, працював у тилу, чекаючи своїх батьків, синів і чоловіків додому.

Практично кожен з нас, хто живе зараз в Україні, з упевненістю може сказати, що його сім’ю війни не обійшли стороною. Ці великі трагедії надовго залишилися в серцях усіх людей України, і ми маємо прагнути до того, щоб подібне лихо більше не повторювалося.

Тому, велика увага в філософії, теорії, методиці та практиці бойового хортингу приділяється всебічній підготовці воїна до захисту України, вивченню загальних і конкретних причин виникнення кожної війни, розробці передових тренувальних методик і вдосконаленню засобів бойової підготовки, адже у генетичному коді нашої нації, вроджених життєвих звичаях та бойових традиціях українського воїнства закладене надзвичайне вміння воювати, тактично грамотно та ефективно вести військове протистояння і, знищуючи ворога, захищати свою землю.

Ці бойові традиції надали поштовх для відродження в Україні комплексного мистецтва самозахисту – національного професійно-прикладного виду спорту України бойового хортингу.

Сучасний бойовий хортинг ділиться на два різновиди – аматорський і професійний. Успіхи вітчизняних спортсменів-любителів загальновідомі, а ось професіонали бойового хортингу тільки починають розвивати свій напрям. Зазначені різновиди мають різне коріння, інакше – аматорський та професійний бойовий хортинг є гілками двох різних традицій.

Найпотужніша українська військова та козацька традиція стала фундаментом для створення української школи аматорського (любительського) бойового хортингу, однією з кращих у світі. Професійний же бойовий хортинг виріс із традиції видовищних боїв, які у стародавній Київській Русі проводили князі.

З історії відомо, що коли українці потрапляли в полон до римлян, вони навіть під страхом смерті відмовлялися від участі в гладіаторських боях, тому що була в них закладена праслов’янська бойова традиція Київської Русі. Така філософсько-історична опора на традицію для професійного бойового хортингу є і в сучасній Україні. Прадавні воїни, і не тільки українці, завжди вважали для себе ганебним брати участь у сутичках на потіху глядачам, адже готувати себе треба не для розваги, а для захисту себе, ближніх і своєї землі.

Підводячи підсумок цим думкам, можна зробити наступний висновок: українці є миролюбною нацією, але ми по-справжньому вміємо воювати, мислителі різних епох засуджували війни, пристрасно мріяли про вічний мир і розробляли різні аспекти проблеми загального миру. Одні з них звертали увагу в основному на її етичну сторону.

Вони вважали, що агресивна війна є породженням аморальності, що мир може бути досягнутий тільки у результаті морального перевиховання людей в дусі взаєморозуміння, терпимості до різних віросповідань, усунення націоналістичних пережитків, виховання людей у дусі принципу, що всі люди брати. Інші бачили головне зло, заподіяне війнами, в господарській розрусі, у порушенні нормального функціонування всієї економічної структури країни.

У зв’язку з цим вони намагалися схилити людство до миру, малюючи картини загального процвітання в суспільстві без війни, в якому пріоритет буде віддаватися розвитку науки, техніки, мистецтва, літератури, а не вдосконаленню засобів знищення людей. Також існує думка, що мир між державами може бути встановлений у результаті розумної політики освіченого правителя. Розробляються правові аспекти проблеми миру, досягти якого прагнуть шляхом договору між урядами, створенням регіональних або всесвітніх федерацій держав.

Система фізичного і духовного виховання, бойове мистецтво українського народу формувалося під впливом його кліматичних, економічних та геополітичних умов. Визначальним є генотип нації. Генетична схильність народу визначає його місце в історії, його внесок у розвиток людства. Той народ, який забуває про це, швидко сходить з історичної арени.

Високий рівень підготовки українських воїнів забезпечувався тим, що ще з дитячих років молодь отримувала необхідну підготовку в єдиноборствах під час бойових ігор та ігрищ. Кулачні рукопашні сутички і кийові збройні бої становили для української молоді потіху, розвагу та засіб підготовки.

При згадці про особливості чоловічої бойової культури прадавньої України перше, що привертає увагу, це, звичайно ж, витоки бойового хортингу як виду єдиноборства. Проведення рукопашної сутички за професійно-прикладними методиками бойового хортингу – це бій, який ведеться на максимально коротких дистанціях, в поодинці або колективно, зі зброєю або частіше без неї, з максимальним прикладанням усіх сил для нейтралізації або знищення противника.

Тут важливо зазначити, що ратна майстерність є тільки невеликою частиною навичок і умінь, якими повинен був володіти чоловік. У період розквіту рабовласницького суспільства (близько IV ст. до н. е.) воїни, як правило, відрізнялися всебічним розвитком, як фізичним, так і духовним.

У пошуках витоків українського національного професійно-прикладного виду спорту України бойового хортинг загляньмо у глибину століть. Наскільки глибокі наші традиції? Ким були наші пращури? Відомо, що в дохристиянські часи нашу землю населяли войовничі сармати і скіфи. Такими їх описували античні історики. Сарматів і нині вважають одними з найвправніших воїнів в історії людства, які існували на планеті. Можна сміливо припустити, що традиції бойового виховання нашого народу тягнуться ще від сарматів і скіфів. Цікавим є той факт, що навіть на багатьох географічних картах вже ХVІ–ХVІІ століть територію України позначали назвою «SARMATIA».

Невід’ємною складовою бойових мистецтв у ті часи були різноманітні ігри та змагання. Вони виникли і довели своє практичне значення ще в той період, коли вся діяльність людини визначалася забезпеченням безпосередніх умов існування. Вже відтоді ігри були первісними і головними складовими військово-фізичного виховання. До їх складу входили ігри з метанням, бігом, ігри на рівновагу, перетягування, традиційні єдиноборства, а також вправи, змагання, випробування з різною холодною зброєю.

Причому це не був якийсь набір спонтанних рухів, присмачений місцевими традиціями, а чітко розроблена і відшліфована часом та досвідом видатних ватажків система військово-фізичної підготовки. А праукраїнська змагально-ігрова традиція постійно її підтримувала і вдосконалювала.

Рукопашна сутичка є самостійним культурним явищем прадавньої України, яке існувало в Київській Русі. Вона користується календарною обрядовістю, як звичай священної дії, але поза цією обрядовістю рукопашні сутички приймають прикладне, і незалежне від календаря, значення. Відомо, що козаки, ще до повноцінного формування державності, в якості гаяння вільного часу билися на кулаках, перебуваючи за особистим бажанням на службі в армії.

Рукопашна сутичка – невід’ємна частина народної бойової культури України, як і будь-яка інша. Українська рукопашна сутичка (рукопаш) є відображенням української традиційної культури і умов побуту українського народу, бойового звичаю чоловіків.

«Повість временних літ» розповідає історію Яна Усмошвец (Кожум’яки), який убив перед сутичкою з печенігами голими руками бика, а після цього переміг і печеніга.

Таким чином, раніше, завдяки відсутності більш-менш докладних наукових дослідницьких робіт про українські рукопашні сутички та кулачні бої, до них несправедливо встановилося неправильне ставлення як до явища, нібито створеного винятковою некультурністю і невіглаством українського села. Рукопашні сутички, кулачні бої в Київській Русі не були безглуздою жорстокістю або варварським обрядом, як їх нерідко представляють непрофесійні «знавці» українських традицій.

Рукопашні сутички влаштовувалися не лише в селі. Хоча і рідше, до сих пір ще зустрічаються і в містах, і тут в цих сутичках бере участь вже зовсім інше населення, міське. Рукопашна сутичка (рукопаш) – сама старовинна українська забава, популярна, наприклад, під час Масляної.

Сьогодні, вже на початку XXІ століття бойове мистецтво наших предків відродилося в нових видах єдиноборств, серед яких особливо слід відзначити «бойовий хортинг». Але зникнення історії української рукопашної сутички – це позбавлення української культури, її захисної оболонки, безпеки її кордонів. Бойовий хортинг як мистецтво ведення рукопашної і збройної сутички з противником – це оболонка, що підтримує єдине ціле бойової культури України.

У сучасному суспільстві, коли встановилися загальнодержавні, недержавні і виробничі відносини, такий рівень розвитку фізичної культури не міг уже задовольнити нові і значно більш високі вимоги до оздоровлення та виховання підростаючого покоління. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає здоров’я як стан повного фізичного, щиросердечного і соціального добробуту, а не тільки до якого ми маємо прагнути.

Указ Президента України «Про розвиток козацтва в Україні» (2001 р.), створює сприятливу атмосферу для активного поширення та розвитку національного професійно-прикладного виду спорту, на заснування якого великою мірою вплинули і традиції козацтва. Бойовий хортинг, як національне єдиноборство і прикладна система підготовки воїнів, переживає сьогодні період активного відродження та розвитку.

Спортивною організацією бойового хортингу проводиться єдино правильна політика не за виключно «національну культуру», а за «інтернаціональну культуру українців», у яку від кожної етнічної групи українців, сегменту національної культури входить тільки частина, а саме: лише послідовно-демократичний і бойовий зміст кожної національної культури.

Міжнародні інтернаціональні форми фізичної культури не ставлять перешкод щодо розвитку бойового хортингу, як національній формі фізичної культури України, а, навпаки, сприяють його розвитку і вдосконаленню. Це говорить про авторитет бойового хортингу, його високий загальний рівень розвитку як національної форми фізичної культури українців.

Цей процес є необхідною умовою формування нової людини, всебічного розвитку особистості, вдосконалення способу життя з використанням усіх видів фізичного виховання. Бойовий хортинг, активно включаючись у даний процес, виступає одним з важливих факторів інтернаціоналізації всього духовного життя українського народу.

В Україні засобами бойового хортингу піддаються інтернаціоналізації всі аспекти фізичної культури і спорту. Яскравим прикладом сказаного є той факт, що у нас інтернаціоналізуються також інші види спорту та ігри, різноманітні національні форми і засоби фізичного виховання. Головною, провідною тенденцією при цьому є виникнення і розвиток спільних рис у національних культурах.

Саме ця тенденція веде до прогресу бойовий хортинг, як національний професійно-прикладний вид спорту та ефективний вид фізичної підготовки народу України, відкриваючи перед ним нові перспективи, тим більше, що Всесвітня федерація бойового хортингу має великий досвід інтернаціоналізації національного виду спорту нашої держави, проводячи спортивні змагання з бойового хортингу в багатьох країнах світу.

В цьому відношенні не можна не побачити подібності з сучасними спортивними змаганнями з бойового хортингу. З самого початку глядачі міжнародних змагань, що спостерігають за різноманітними демонстраціями сили і спритності, захоплено вітають своїх земляків, до такої міри, що спортивні змагання підвищують національну гордість або навіть своєрідне шовіністичне козацьке чванство. Наш глядач любить, коли перемагають українці.

Традиційно, що в Україні перемога завжди цінувалася вище за рекорд. Зрозуміло, в наш час чисто фізичні досягнення спортсменів бойового хортингу сприймаються окремо від музики, співу та інших постановочних ефектів, супроводжуючих змагання, а релігійне та обрядове значення, яке свята й ігри мали спочатку, сьогодні абсолютно відійшло у минуле. Проте, і в сучасних спортивних змаганнях з бойового хортингу, при всіх змінах, відчутний символічний сенс давньоукраїнських ігор та звичаєвих змагань козацької доби.

Слід зауважити, що праукраїнський епос щодо стародавніх бойовий, оздоровчих та спортивно-розважальних традицій, на історичному та філософському фундаменті яких ґрунтується бойовий хортинг, розвивається в двох абсолютно різних регістрах, що символізують відповідно «бойову» та «культурну» народні традиції.

Як би далеко не відстояла від нас у часі стародавня Київська Русь чи Запорозька Січ, ці два історичні генератори наших народних традицій досі здатні захопити широку аудиторію тренерів, спортсменів, науковців, істориків, читачів, звичайних громадян, які поділяють ті ж цінності й одностайно захоплюються головними героями цих двох історичних епох: київським князем Володимиром Великим, Ярославом Мудрим, кошовим отаманом Іваном Сірко, відомим козацьким лідером Іваном Богуном тощо.

Обидві ці епохи демонструють всьому людству силу і міць бойових якостей воїна, що закладені в українському генетичному коді. Вони покликані виховувати молодь в дусі гармонії і сили. Одна історична література оспівує військові подвиги героїв, службовців, які є втіленням виняткової сили і хоробрості, що дозволяла їм зневажати поранення, страждання і навіть смерть.

Друга історична література описує і зображує морські мандри, відкриття невідомих земель, заснування нових поселень і міст. У ній головними цінностями постають розум, кмітливість і хитрість, без яких, герої не могли б подолати небезпеки, що підстерігають їх, і повернутися на Батьківщину до Києва і Запорозької Січі.

В історії людства є приклади, коли деякі інші системи складалися також, як бойовий хортинг, самобутнім шляхом, поступово, шляхом випробування нового та відкидання усього, що не дало бажаних результатів у практичній діяльності.

Багато систем фізичного виховання та бойового мистецтва було складено групою людей під вимогою тих чи інших обставин або навіть окремими людьми (наприклад: система військово-фізичної підготовки запорізьких козаків, система олімпійської підготовки борців вільного стилю, бойовий, спортивний, поліцейський, військово-прикладний, козацький хортинг та хортинг фехтування, а також цілий ряд систем Японії, Кореї, Китаю, Індії тощо). Нам також відомий ряд систем, що складалися державними органами країн (давньогрецька, німецька, швецька системи).

Наприкінці ХХ та на початку ХХI століття у багатьох країнах колишнього Радянського Союзу, а також тих, що входили до соціалістичної співдружності, відбувається інтеграція сфери фізичної культури і спорту у ринкове світове середовище. Це об’єктивно призводить до виникнення у ній якісно нових процесів та явищ. Відбуваються істотні зміни у системі соціально-економічних відносин у галузі, утворюються нові форми власності та господарювання, що активно впливає на поведінку всіх учасників фізкультурно-спортивної діяльності.

Бойовий хортинг, у свою чергу, пройшов певний непростий шлях перевірки часом, ефективною тренувальною методикою, високою змагальною конкуренцією, суспільною оцінкою та звичайною громадською думкою. На даний момент за своїм характером фізичне виховання засобами бойового хортингу є процесом, спрямованим на підвищення або підтримування на певному заданому рівні функціональних можливостей організму за рахунок певної системи впливу, тобто є керованим процесом.

Тому за своєю сутністю заняття бойовим хортингом є процесом управління адаптивним функціонуванням організму людини. Завдяки ефективним і перевіреним методикам підготовки спортсменів, фізичне виховання у бойовому хортингу може дати бажаний ефект, адже воно здійснюється за чітко визначеною системою з ефективним визначенням засобів, методів, методичних прийомів та форм організації, точно відповідає меті і завданням українського суспільства в галузі фізичної культури і спорту.

Визначення умов виникнення та розвитку бойового хортингу як національного професійно-прикладного виду спорту України, системи фізичного і морально-етичного виховання особистості полягає у певному рівні зрілості суспільства, який характеризується такими ознаками, як: зацікавленість суспільства; наявність перспективної ідеології; наявність необхідного рівня розвитку матеріального забезпечення; поява в місцевих громадах відповідної критичної кількості фахівців бойового хортингу.

Причини виникнення і розвитку системи бойового хортингу поділяються на суб’єктивні та об’єктивні.

Суб’єктивні – подальший розвиток суспільної свідомості українців: внаслідок трудового досвіду люди за певний час змогли усвідомити ефект від фізичної підготовленості, тобто встановити причинний зв’язок між заздалегідь проведеною підготовкою і позитивними результатами праці.

Об’єктивні – необхідність працювати, тренуватися, розвиватися, виготовляти знаряддя праці, передавати від покоління до покоління накопичені спортивні, трудові і військові вміння та навички, а також культурні і духовні традиції.

В той же час, у бойовому хортингу оформилося коло видів підготовки та розділів змагального єдиноборства, що спираються на філософські, спортивні та соціально-психологічні чинники. Якщо для звичайної людини бойовий хортинг як єдиноборство має лише прикладний аспект, і має на меті захист інтересів людини і суспільства, то для фахівця і майстра бойового хортингу не меншу значимість набуває духовний аспект – бойове мистецтво стає засобом індивідуального самовдосконалення, способом включення себе у сферу світової гармонії.

Для бойового хортингу, заснованого на комплексі моральних принципів, прийоми єдиноборства є засобом психофізичної регуляції особистості і досягнення вищої мети. Будь-який кидок, захват, залом або удар не є самоцінним, він на певному ідеологічному тлі стає черговою сходинкою на шляху реалізації ідеалу українського воїна, який має силу і честь.

Виходячи з історії, бойові системи є невід’ємною складовою історії українського народу. Вони гартували патріотичний дух, здійснювали фізично-технічну підготовку населення і професійного вояцтва, яке стояло на захисті України. Пройняті народною культурою, ґрунтовані на ній бойові мистецтва не одне століття були найголовнішим гарантом самозбереження української нації.

Таким чином, виходячи з витоків бойового хортингу, в Україні бойові і військові традиції передаються від покоління до покоління, від пращурів – до нащадків. Практичне значення військово-фізичного виховання залишається актуальним і в наші дні. Воно виступає засобом не лише фізичного, а й морально-психологічного та духовного розвитку людини, виховання її як свідомого громадянина і патріота своєї держави, свого народу.

Наші пращури пройшли від Туреччини до Австро-Угорщини, змогли утримати цю територію, захистити свою незалежність і територіальну цілісність. Скільки разів вороги, що тяглися до світового панування, спотикалися об Україну, були розбиті нашими дідами і прадідами. Кожне покоління в Україні брало участь у військових конфліктах і битвах.

Відродження бойового хортингу як бойової, культурної та оздоровчої традиції народу, яка багато століть жила на землях України, є логічним і закономірним.

Система підготовки, виховання характеру в найжорстокіших рукопашних сутичках, в яких дозволялася вся можлива техніка самооборони, удосконалення майстерності та надбання змагального духу запорозьких козаків лягли в основу бойового хортингу, як виду спорту та системи бойової підготовки воїна.

Таким чином, бойовий хортинг є національним професійно-прикладним видом спорту України, заснованим на культурних, оздоровчих і бойових традиціях українського народу. Він є багаторічним спеціально організованим процесом навчання, всебічного розвитку, морально-етичного виховання й оздоровлення дітей і молоді. Основу національного бойового хортингу зараз становить державний сектор (групи, секції та відділення бойового хортингу в складі дитячо-юнацьких спортивних шкіл, гуртки бойового хортингу в закладах освіти, а також секції при міських і муніципальних установах).

Організації цього сектора в основному зосереджені на великому спорті. Масовий спорт з їх боку розглядається не як самостійна соціально значуща діяльність, а як підготовка спортивного резерву для спорту вищих досягнень. У приватному (комерційному) секторі (групи, секції та спеціалізовані клуби бойового хортингу) масовий спорт недостатньо популярний через орієнтацію клубу на забезпеченого клієнта.

Реальним потенціалом володіють некомерційні організації (федерації, асоціації, партнерства), що акумулюють можливості державного, громадського та приватного сектора. Саме ці організації здатні успішно реалізовувати інтереси держави, суспільства і бізнесу, оскільки в їх компетенцію потрапляє і великий спорт, і масовий спорт, а також спеціальні напрями спорту та спортивно-оздоровчі програми бойового хортингу.

Розвитком бойового хортингу на території України займається Громадська спілка «Національна федерація бойового хортингу України», яка систематизує і впроваджує програми розвитку бойового хортингу в систему освіти України, цільові програми патріотичного виховання громадянина-патріота на культурних та оздоровчих традиціях українського народу, формування морально-етичних якостей, зміцнення здоров’я та всебічної фізичної підготовки дітей і молоді засобами бойового хортингу.

Загальними принципами організації навчально-виховного процесу з бойового хортингу є: науковість, синтез інтелектуальної та практичної діяльності, індивідуальний підхід, послідовність і поступовість викладення матеріалу. Навчальний матеріал програми адаптований до занять із вихованцями різного рівня підготовленості, містить теоретичні відомості, елементи базової техніки бойового хортингу, що подані у вигляді оздоровчих фізичних вправ та імітаційних формальних комплексів, а також вправи з елементами самозахисту бойового хортингу.

Групи формуються за рівнями підготовки з урахуванням віку та підготовленості вихованців.

Програми занять передбачає всебічний розвиток бойового хортингу в освітніх закладах, проведення теоретичних і практичних навчальних занять з учнями. Теоретичні відомості з бойового хортингу можуть повідомлятися у процесі практичних занять. Програми також передбачає заняття за окремими видами підготовки та синтезовані заняття (поєднання основ техніки бойового хортингу й акробатики, ударних комбінації та кидкової техніки, техніки в стійці та техніки у партері – продовження атакувальних дій, захисних та атакувальних дій тощо). Для дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку застосовується переважно ігровий метод. При необхідності можливе окреме навчання хлопців і дівчат. На заняттях рекомендується здійснювати особистісно-орієнтований підхід до навчання вихованців за статевими й індивідуальними особливостями фізичного розвитку, а також з урахуванням їхніх потреб і здібностей.

Заняття в групах початкового рівня проводяться груповим методом. У період підготовки до виступів на змаганнях групові заняття можуть бути замінені зведеними тренуваннями з іншими клубами бойового хортингу (постановка та вивчення індивідуальних технічних дій, комбінацій на партнерах різної комплекції – високому, низькому, важкому, легкому тощо).

Програмою передбачається участь юних спортсменів у змаганнях усіх рівнів у складі збірних команд і в особистому заліку, виконання нормативів юнацьких і дорослих спортивних розрядів. Участь вихованців гуртка з бойового хортингу в змаганнях здійснюється тільки за особистим бажанням учнів і з дозволу батьків, а також за умови оформлення страховки від нещасних випадків на період проведення змагань.

Враховуючи різноманітність розділів змагань з бойового хортингу, а також засобів самозахисту бойового хортингу як мистецтва одноборства, тренувально-підготовчий процес на практичних заняттях може проводитись повною групою, малими групами (4–6 чоловік), парами й індивідуально. Винятком є теоретичні заняття та зведені тренування з підготовки показових груп, або підготовки основної групи до атестації з бойового хортингу (отримання ступенів – ранків).

Відповідно до вимог «Типового положення про навчання з питань охорони праці» з вихованцями обов’язково проводяться відповідні інструктажі (вступний, первинний, позаплановий, цільовий) з безпеки життєдіяльності на заняттях.

Контрольні заняття проходять 1 раз на півріччя у формі відкритого чи підсумкового заняття для груп початкового й основного рівнів, у формі змагання – для груп основного та вищого рівнів.

Бойовий хортинг – національний професійно-прикладний вид спорту України – відображає при цьому всю універсальність соціальних ролей і значень такої вимоги (морально-вольове виховання підростаючого покоління, соціалізація особистості, зміцнення здоров’я різних категорій людей, відновлювально-реабілітаційний складник, формування патріотичних почуттів, вдосконалення спортивної майстерності, зростання престижу країни на міжнародній арені).

Таким чином, основними завдання Національної федерації бойового хортингу України у розвитку виду спорту є:

забезпечення громадянам України рівних можливостей займатися бойовим хортингом;

поліпшення якості процесу фізичного виховання і освіти населення, особливо дітей та молоді;

формування у населення, особливо у дітей та підлітків, стійкого інтересу і потреби в регулярних заняттях бойовим хортингом, підвищення рівня освіченості в галузі фізичної культури, спорту і здорового способу життя;

підвищення ефективності управління через посилення контролю, вдосконалення механізмів відповідальності і вибудовування ефективного спортивного менеджменту;

вдосконалення всеукраїнської, регіональної та місцевої правової бази, що регламентує діяльність спортивних клубів та їхні взаємини з органами державної влади, відомствами та організаціями;

реалізація всеукраїнських і територіальних цільових програм, всеукраїнських і регіональних законів та інших правових і нормативних актів, спрямованих на створення умов для розвитку бойового хортингу;

відродження і підтримка високого рівня тренерської школи бойового хортингу, спортивно-педагогічних кадрів та науково-методичного забезпечення;

створення і використання ефективної системи підготовки спортсменів бойового хортингу високого класу;

вирішення проблем соціального захисту спортсменів, тренерів, обслуговуючого персоналу;

зміцнення матеріально-технічної спортивної бази для занять бойовим хортингом;

побудова ефективної системи популяризації бойового хортингу в інформаційному просторі України і за кордоном.

Механізми реалізації комплексної програми розвитку бойового хортингу в Україні

Організаційна діяльність і створення системи клубного бойового хортингу.

Важливим напрямом в діяльності з удосконалення управління та організації бойового хортингу в країні є розвиток клубного бойового хортингу.

Потрібен пошук нових організаційно-управлінських рішень, спрямованих на створення ефективної системи організації оздоровчої та спортивно-масової роботи з бойового хортингу серед населення, узагальнення зарубіжного та вітчизняного досвіду впровадження такої роботи і подальше його поширення по всій країні.

Необхідна координація взаємодії між клубами бойового хортингу, що мають різну відомчу належність (армія, правоохоронні органи, органи безпеки, вищі заклади освіти), професійними клубами, клубами товариств інвалідів, клубами ветеранів та дитячими клубами. Однією з форм такої координації має стати проведення командних чемпіонатів і першостей України серед клубів.

Важливим імпульсом у розвитку клубної роботи може стати запровадження міжнародної системи спортивних розрядів (кваліфікаційних ступенів бойового хортингу – РАНК), що дає змогу підвищити рівень професійної підготовленості спортсменів, тренерів, суддів, фахівців та любителів бойового хортингу, а також впровадження методу електронної реєстрації як основи побудови єдиної всеукраїнської системи реєстрації та обліку спортсменів бойового хортингу.

Підґрунтям розвитку клубного руху бойового хортингу в країні повинні стати клуби, які є представниками Національної федерації бойового хортингу України в областях України і взаємодіють з організаціями, що культивують бойовий хортинг в регіоні (клубами, секціями, спортивними школами, спортивними комітетами і федераціями).

Робота зі створення системи клубного бойового хортингу в регіонах має бути спрямована на збільшення числа відкритих (без попереднього відбору) змагань з бойового хортингу для всіх вікових груп населення (в трудових колективах, за місцем проживання та відпочинку населення, в установах освіти). Головне завдання таких змагань – стимулювати прагнення людей до щоденних занять бойовим хортингом, залучати до змагальної діяльності насамперед дітей, підлітків та молодь.

З метою вирішення проблем залучення до активних занять бойовим хортингом дітей та молоді особливу увагу необхідно звернути на проведення дітьми дозвілля спільно з батьками. Концепція активного сімейного відпочинку повинна бути визнана пріоритетною на рівні як пропаганди, так і організації дозвілля. До організації дозвіллєвої діяльності слід активніше залучати профспілкові, молодіжні, дитячі та жіночі громадські об’єднання, замикаючи їх на клуби бойового хортингу.

Вся система роботи, спрямованої на розвиток клубного бойового хортингу на підприємствах і в організаціях усіх форм власності, повинна бути націлена на здійснення реабілітаційних заходів, проведення професійно-прикладних занять, відновлення, зниження несприятливих впливів виробництва на людину, підвищення її адаптації до професійної діяльності.

У результаті реалізації концепції: збільшиться в 2–3 рази число людей, які займаються бойовим хортингом в Україні; буде створена система розвитку клубного бойового хортингу в України; будуть забезпечені умови для точного обліку всіх спортсменів бойового хортингу, контролю динаміки їх вдосконалення, вдосконалення членської політики в Національній федерації бойового хортингу України; будуть створені умови для гідного виступу збірної команди України на Всесвітніх Іграх, чемпіонатах світу та Європи. буде сформована правова, матеріально-технічна та науково-методична база для подальшого розвитку бойового хортингу в Україні.

Спортсмен бойового хортингу є носiєм певної моралi i виховується як пiд час навчально-виховного процесу з бойового хортингу, так i середовищем особистого буття. У зв’язку з цим важливу роль вiдiграють соцiогуманiтарнi дисциплiни, передусiм етика, бесiди на моральну тематику, зустрiчi з визначними людьми, читання художньої лiтератури, неухильне дотримання правил внутрiшнього розпорядку спортивної школи, закладу освіти, у якому працює клуб бойового хортингу. Значний потенцiал морального впливу на учнiв має первинна профспілкова організація учнів та студентів, клуби за інтересами.

Таким чином, у процесі організації життєдіяльності спортсменів бойового хортингу у культурному та освітньо-виховному просторі сучасного закладу загальної середньої чи вищої освіти складається система цілей, які орієнтують педагогічний персонал на розвиток виховання учня, в першу чергу, як громадянина, як майбутнього фахівця, як високоморальну, інтелігентну, творчу, конкурентноздатну особистість, як людину культури.

Виховання спортсмена бойового хортингу як громадянина націлене на становлення патріота, тобто людини з активною громадянською позицією, орієнтованої на демократичні цінності та свободи, здатної до захисту прав та виконання обов’язків громадянина, відображених у Конституції України.

З повагою, Президент Національної федерації бойового хортингу України Едуард Єрьоменко

Практичну стрільбу в Україні розвивають ентузіасти. Саме завдяки їхнім старанням цей вид стрілецького спорту щороку набирає обертів.

Особливий внесок у популяризацію практичної стрільби зробив Олег Петров. Стрілецькому спорту він присвятив 14 років життя. За цей час отримав звання майстра спорту України міжнародного класу та національний суддя, заслужений тренер України.

Одна із найважливіших та найбільших заслуг Петрова перед стрілецтвом в Україні є причетність до заснування громадської спілки «Федерації практичної стрільби України» у 2014 році. Від тоді та до сьогодні Олег Петров є президентом федерації. Метою її створення стало бажання розвивати, популяризувати спорт, забезпечувати та сприяти зростанню практичної стрільби в Україні на основі консолідації та координації зусиль громадян і організацій, зацікавлених у його розвитку.

Вже через рік від заснування наказом Міністерства молоді і спорту №1198 практичну стрільбу визнали офіційним видом спорту в Україні. А у 2017 році федерація отримала статус національної. Під керівництвом Олега, практична стрільба стала відомою в Україні. Зараз вона представлена у 20 регіонах, існує понад 46 клубів, у федерації налічується 843 спортсмени.

За словами Петрова, засновуючи федерацію, в першу чергу думалося про те, щоб показати всім українцям – практична стрільба – це важливий та потрібний спорт. А ще він корисний для людей, бо дає навички користування різною зброєю, адже його правила написані на 300 сторінках.

Протягом свого життя Олег Петров займався різними видами спорту, а не тільки стрільбою. Наприклад, мова йде про єдиноборства. Але, зізнається, зараз йому було б важко знову провести спаринг. У практичній стрільбі все по-іншому. Вивчивши правила, навчившись раз поводитися зі зброєю, ти не забудеш цього вже ніколи.

Людмила Оленюк

Едуард Єрьоменко відомий в Україні та за її межами спортсмен, тренер та науковець. Важко переоцінити вклад Едуарда в розвиток українського спорту, адже саме він заснував та розвинув національне єдиноборство, яке отримало назву хортинг.

Спорт появився в житті Єрьоменка ще в дитинстві. Для нього він одночасно був і хобі, і роботою. Спершу Едуард почав займатись плаванням, мав чималі успіхи та перемоги. Але згодом він перейшов у секцію дзюдо Дніпродзержинського спортивного клубу «Прометей». Єрьоменко швидко став одним з кращих дзюдоїстів. Тоді навіть говорили, що перемогти його фактично неможливо.

Під час навчання в училищі Едуард здобув чимало перемог, зокрема виконав нормативи кандидата у майстри спорту СРСР з дзюдо та самбо. Але після училища Єрьоменку довелось поставити на паузу спортивну кар’єру. Його призвали на службу до лав Збройних сил СРСР, а потім відправили в Афганістан.

Після повернення з війни Едуард повертається у спорт і починає активно працювати. Його кар’єра стрімко йде вгору, Єрьоменко здобуває перемогу за перемогою на змаганнях з кіокушин карате, паралельно працює тренером. У 2003 році його обирають на посаду президента Федерації кіокушин карате України.

З часом його спортивні здобутки тільки збільшуються, однак все частіше він задумується над тим, щоб розвивати саме українську духовно-бойову традицію.

У серпні 2008 року Едуард Єрьоменко засновує українське бойове мистецтво — хортинг. Його назва походить від острова Хортиця, на якому була розміщена Запорізька Січ. Основним завданням цього бойового мистецтва стає популяризація фізичної культури та здорового способу життя, патріотичне виховання, загартовування особистості та прищеплення патріотизму і любові до рідної держави.

Надалі Єрьоменко розроблює відповідні правила змагань з хортингу та міжнародну програму підготовки спортсменів. З того часу він починає активно розвивати новий вид спорту. І поширює хортинг Едуард не тільки по всій Україні, а по всьому світу.

Зараз завдяки нелегкій праці Едуарда Єрьоменка хортинг здобув чималу популярність у нашій державі та за її межами.

Людмила Оленюк

7 серпня під Києвом відбувся щорічний міжвідомчий турнір з прикладної стрільби «BULAT OPEN 2021», участь у якому взяли військовослужбовці та працівники правоохоронних органів, зокрема Управління державної охорони України, Національної поліції України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань та інших, а також спортсмени й стрільці цивільних охоронних організацій.

Захід було організовано з нагоди святкування 20-ї річниці створення підрозділу спеціального призначення «БУЛАТ» УДО України. Військовослужбовці цього спецпідрозділу забезпечують стабільну роботу органів державної влади України та безпеку посадових осіб.

Спецпризначенців зі святом привітав начальник Управління державної охорони України Сергій Рудь. Він відзначив важливість діяльності військовослужбовців «БУЛАТу», подякував за службу та непохитне виконання покладених на підрозділ спеціальних завдань, а також висловив слова вдячності ветеранам та колишнім очільникам Управління за славетну історію відомства, зокрема присутньому на заході Строгому Валерію Івановичу, який свого часу заклав фундамент створення цього спецпідрозділу.

Довідково: Турнір відбувався за правилами Федерації практичної стрільби України та включав стрільбу з карабіну, рушниці та пістолету. Загалом участь у змаганнях взяли понад 10 команд. Особливістю цьогорічних змагань стало введення нового формату завдань: дуельна стрільба. Згідно з умовами учасники дуелі виконують завдання по черзі змагаючись результатами з одним суперником.

Розвиток почався в Каліфорнії (США) на початку 50-х роківминулого століття. Ідея популяризації безпечного поводження із особистою вогнепальною зброєю, кваліфіковане використання, сподобались сотням тисяч стрільців світу. З 2015 року практична стрільба є офіційним видом спорту в Україні наказ Мінмолодьспорту № 1198 від 24.04.2015 р.

Рушійною силою розвитку практичної стрільби в Україні є «Федерація Практичної Стрільби України», яка заснована в 2014 році зборами стрільців України. ФПСУ працює на засадах демократичних принципів. Усі посади виборні. Вищим органом є Конференція за 7 років існування проведено вже 4. У 2017 році ФПСУ надано статус «національної». На даний момент у ФПСУ 936 спортсменів. У регіонах України з 44 клубів в 20 існують дитячі секції в спортивних стрілецьких клубах та ДЮСШ. На рік проводиться більше 60 змагань різних рангів з 5-х видів програм, це – пістолет, карабін, рушниця, мінікарабін і карабін під пістолетний патрон.  У 20 регіонах України з їх числа 16 змагань рівня України.

У 2018 році за сприянням Мінмолодьспорту ,ФСУ, ФПСУ був прийнятий закон «Про спортивну зброю» та постанова Кабміну «Про затвердження Порядку придбання, зберігання, перевезення і використання спортивної зброї, боєприпасів до неї, утримання стрілецьких тирів, стрільбищ та стендів.»

У 2020 році затверджені нові правила змагань, які об’єднують крім пістолета,рушниці та карабіна такі нові дисципліни як травматичний пістолет, пневматичний пістолет, карабін під пістолетний патрон, міні карабін. Також нові види програми змагань як стрілецьке багатоборство, динамічне стрілецьке багатоборство,швидкісна практична стрільба, прикладна практична стрільба. Саме прикладна практична стрільба буде дуже корисною для всіх силових відомств.

На даний час в Федерації 125 суддів усіх категорій, більше 50 спортсменів-інструкторів в клубах та 11 тренерів з вищою спортивною освітою. Ще 4 осіб продовжують навчання за тренерською спеціальністю у вищих навчальних закладах спортивного профілю.

Затверджено та впроваджено програму з практичної стрільби для ДЮСШ.

Затверджено та впроваджено програму базової вогневої підготовки військовослужбовців з практичної стрільби в Збройних силах України.

У 2021 році плануємо створити спеціалізовану ДЮСШ з практичної стрільби. Розроблено та затвердження нові правила виду спорту.

Підписано меморандум про співпрацю з Національною гвардією України, НАБУ та Службою Безпеки України.

Всьому цьому я почала вчитися з 2001 року (вибрала найкращий ВНЗ країни Київський Національний університет імені І.Г. Шевченка, факультет психології, там же закінчила аспірантуру і отримала ступінь кандидата психологічних наук). Продовжую навчання в Інституті психічного здоров’я Українського Католицького Університету.

З 2010 року офіцер Збройних Сил України, військовий психолог. Проводжу тренінги та консультації.

З 2014 року надаю психологічну допомогу в районі бойових дій. Активно займаюсь навчанням військових психологів. Проводжу тренінги для формування стресостійкості. Психологічний супровід військовослужбовців (ветеранів, поранених), які виконували завдання в районі бойових дій.

З 2015 року перейшла в тренерську і практичну діяльність, як практикуючий психолог КПТ напрямку.

Когнітивно-поведінкова терапія — розуміння своїх стратегій мислення, захисних реакцій і розвиток варіативності, можливості змінювати якість життя.

З чим?

  • тривожні розлади: панічні атаки, ОКР, страх виступів, складності при знайомстві і в розвитку відносин;
  • емоційне вигоряння і депресія;
  • низька самооцінка, перфекціонізм і прокрастинація.

Mindfulness — тренування навичок управління увагою/формування усвідомленості (профілактика депресії і тривожних розладів).

Схема-терапія — робота з частинами особистості для розвитку психологічної гнучкості (травми дитинства).

Травма-сфокусована когнітивно-поведінкова психотерапія — кризова допомога та супроводу (гостра стресова реакція, психічні травми, посттравматичний стресовий розлад).

З чим?

  • ускладнене переживання горя і втрати
  • свідоцтво насильства або смерті
  • наслідки насильства
  • будь-які загрози життю особистості або його близьким

Ознаки: порушення сну, флешбеки, нав’язливі спогади, підвищена агресивність тощо.

Тілесно-орієнтована психотерапія — проживання наслідків психотравмуючих подій, горя і напруги через дбайливе розслаблення тіла.

Тренінги:

  • поліпшення ефективності роботи, концентрації уваги
  • навчання навичкам ефективним комунікацій
  • team building, як інструмент ефективності командної роботи для отримання якісних та високих результатів
  • формування стресостійкості

Звертайтесь і будемо разом покращувати якість вашого життя!

Збережемо Ваше психічне здоров’я

Сьогодні поговоримо про психічне здоров’я, чому це так важливо для нашого функціонування та якості життя.

Психічне здоров’я — це рівень психологічного благополуччя, який визначається не тільки відсутністю психічних захворювань, а й рядом соціально-економічних, біологічних і тих, що відносяться до навколишнього середовища факторів.

Психологічно здорова людина — це перш за все людина спонтанна і творча, життєрадісна і весела, відкрита і така, що пізнає себе і навколишній світ не лише розумом, але і відчуттями, інтуїцією. Вона повністю приймає саму себе і при цьому визнає цінність і унікальність людей, що оточують її. Така людина покладає відповідальність за своє життя перш за все на саму себе і отримує уроки з несприятливих ситуацій. Її життя наповнене сенсом, хоча вона не завжди формулює його для себе. Вона знаходиться в постійному розвитку і, звичайно, сприяє розвитку інших людей. Її життєва дорога може бути не зовсім легкою, а інколи досить важкою, але вона адаптується до умов життя, що швидко змінюються. І що важливе – вміє знаходитися в ситуації невизначеності, довіряючи тому, що буде з нею завтра. Таким чином, можна сказати, що «ключовим» словом для опису психологічного здоров’я є слово «гармонія», або «баланс». І перш за все це гармонія між різними складовими самої людини: емоційними і інтелектуальними, тілесними і психічними тощо. Оскільки кінцевим підсумком високорозвиненої особи є психологічне благополуччя, тому для комплексного розвитку потрібно знати основні складові психічного здоров’я і благополуччя. Їх усього шість.

Першою і найважливішою складовою є прийняття себе як людини, гідного поваги. Це центральний ознака ментального здоров’я людини.

Уміння людини підтримувати позитивні, теплі, довірчі відносини з іншими. Люди з такими якостями мають вищий потенціал до любові і дружнім відносинам.

Автономність — це незалежність і здатність людини регулювати свою поведінку зсередини, а не чекати похвали або оцінки себе з боку оточуючих. Це здатність, завдяки якій людина може не дотримуватися колективних вірувань, забобонів і страхів.

Екологічна майстерність — здатність людини активно вибирати і створювати власне оточення, яке відповідає його психологічним умовам життя.

Наявність мети в житті — упевненість в наявності мети і сенсу життя, а також діяльність, спрямована на досягнення цієї мети.

Самовдосконалення — мало досягти тих характеристик, які були описані вище, важливо розвивати власний потенціал. Тобто повинна бути потреба реалізації себе і власних здібностей. Важливим аспектом ставлення до себе, як до особистості, здатної до самовдосконалення, є також відкритість новому досвіду.

Міжнародний стандарт психічного здоров’я включає 10 ознак: інтелект, цілеспрямованість, гнучкість, логічність мислення, моральні якості, соціальна поведінка, особливості харчування, емоційність, відношення до свого здоров’я, сексуальність. Для збереження психічного здоров’я важливо уникати скупості, мстивості, заздрощів, лицемірства, гордині, хворобливого самолюбства.

На жаль, українці не звикли з власної ініціативи звертатися до психологів, психотерапевтів, психіатрів, спеціалісти стурбовані тим, що звернення відбувається вже на кінцевих стадіях розвитку хвороби, коли її зупинити вже неможливо.   

Найважливіше, що втрачає людина через нервово-психічні розлади — це працездатність.

Здоров’я населення залежить від рівня благополуччя всього суспільства і від його уваги до цих проблем. Охорона психічного здоров’я — це процес, який починається в кожній окремій родині, продовжується за місцем роботи людей, охоплює все місцеве співтовариство та інфраструктуру системи громадської охорони здоров’я в цілому.

Фізичне і психічне здоров’я людини взаємопов’язані

Психічне здоров’я має першочергове значення для особистого благополуччя, підтримки здорових сімейних відносин і здатності кожної окремої людини зробити внесок в життя суспільства. І повірте, фізичне здоров’я неможливе без психічного здоров’я. Людське тіло живе своїм власним життям, яке нерозривно пов’язане з життям психічним, хоч до нього не належить. Проте, людське тіло зовсім не бездушний механізм, воно у певному розумінні рівноправний партнер. Воно не тільки храм духу, але й один із його аспектів. Здоров’я, життєвий успіх і так зване щастя в значній мірі залежить від набуття життєвої гармонійної цілісності психічного і тілесного компонентів.

Наші почуття постійно впливають на наші тілесні функції. Між психічним та фізичним самопочуттям людини існує найтісніший взаємозв’язок, думки та вчинки людей можуть та безпосередньо впливають на їхній стан, фізичне та емоційне здоров’я, загальне благополуччя та якість життя. Тому існує реальна необхідність приділяти увагу проблемам психічного здоров’я людей з хронічними фізичними захворюваннями та проблемам фізичного здоров’я людей, що страждають на психічні захворювання, в рамках безперервного і комплексного медичного обслуговування.

До поведінкових факторів, що негативно впливають на психічне здоров’я, належать: тривалі негативні стресові ситуації, невміння підтримувати адекватні відносини з оточуючими, конфлікти, недостатній відпочинок, малорухомий спосіб життя, зовнішні подразники (шум та ін.).

Серед причин депресивних психічних розладів також економічна нестабільність, невпевненість у завтрашньому дні, інформаційні перевантаження через високу інтенсивність праці.

Збереження психічного здоров’я несумісне з вживанням будь-яких психоактивних речовин!

У збереженні та зміцненні психічного здоров’я важливе значення має дотримання принципів здорового способу життя.

Особливе значення має психогігієна — це комплекс заходів з дотриманням культури між особистих стосунків, уміння керувати своїми емоціями, чергувати працю і відпочинок, створювання сприятливого психологічного клімату у колективі, сім’ї; систематично займатись фізичною культурою, додержуватись раціонального харчування, режиму дня, достатньо спати, позитивно мислити, бути оптимістичним, доброзичливим.

Плануйте своє життя!

Ставте реальні цілі і не чекайте, що зміни відбудуться самі собою — працюйте для себе. Не шукайте розслаблення у зловживанні алкоголем або прийманні психоактивних речовин – це лише поглибить психоемоційні проблеми.

Варто пам’ятати, що психічне здоров’я — це стан благополуччя, у якому людина реалізує свої здібності, може протистояти звичайним життєвим стресам, продуктивно працювати й робити внесок у свою громаду. Психічне здоров’я є основою благополуччя людини й ефективного функціонування спільноти.

П’ять головних порад, які допоможуть поліпшити ваше психічне здоров’я та самопочуття.

1. Спілкуйтеся з іншими людьми

Добрі відносини з оточенням важливі для вашого психічного здоров’я, адже вони допомагають розвинути почуття приналежності до групи, дають можливість поділитися позитивним досвідом з іншими та відчути емоційну підтримку. Спілкуйтеся з друзями, сім’єю, колегами, однодумцями. Обмінюйтеся думками, підтримуйте одне одного –– усе це допомагає відчувати себе в тонусі та зберігати життєві сили.

2. Будьте фізично активними

Регулярна фізична активність пов’язана з нижчим рівнем депресії і тривожності у всіх вікових групах, підвищенням самооцінки та гарним настроєм. Це не обов’язково має бути інтенсивне тренування –– можна просто прогулятися на свіжому повітрі в колі друзів чи сім’ї. Під час прогулянки знижується рівень гормону стресу (кортизолу), і внаслідок цього ми відчуваємо піднесення та отримуємо більше задоволення від життя. Прогулянку можна робити за півтори-дві години до сну, щоби покращити його якість та почуватися більш розслаблено.

3. Продовжуйте вчитися

Дослідження показують, що освоєння нових навичок поліпшує психічний стан завдяки підвищенню впевненості в собі через розвиток цілеспрямованості. Навіть якщо ви відчуваєте, що у вас недостатньо часу або немає потреби вивчати щось нове, є багато різних способів додати нові знання у своє життя. Наприклад, ви можете спробувати: готувати щось нове та корисне, удосконалити свої вміння (поліпшити навички презентації, фотографії, полагодити зламаний велосипед) або спробувати нові види діяльності (вести блог, займатися новим видом спорту, вчитися малювати).

4. Допомагайте іншим

Науковці виявили, що доброта й щедрість можуть допомогти поліпшити ваш психічний стан завдяки створенню позитивних емоцій та відчуття важливості. Невеликі добрі справи для інших людей або волонтерство сприяють підвищенню рівня нейромедіаторів, як-от серотонін, дофамін та ендорфін. Також, коли ми робимо добрі справи, у нас збільшуються самооцінка, рівень емпатії та співчуття, покращується настрій. Це знижує артеріальний тиск і рівень кортизолу.

5. Уважно ставтеся до своїх думок, емоцій та поведінки

Усвідомлення допомагає краще розуміти власні думки та емоції, тривогу чи переживання, поліпшити ставлення до життя й підхід до розв’язання проблем. Намагайтеся дослухатися до свого тіла, бажань та процесів свого внутрішнього світу, адже це підвищує здатність планувати діяльність, позитивно ставитися до себе і, як наслідок, — мати високий рівень емпатії та самоприйняття.

Запрошуємо прийняти участь у міжнародній науковій конференції «Моделювання та інформаційні технології у фізичному вихованні та спорті» 7–8 жовтня 2021 року. Місце проведення: Львівський державний університет фізичної культури. Напрями роботи конференції:

  1. Моделювання як метод наукового пізнання складних об’єктів і процесів у фізичному вихованні та спорті.
  2. Проблеми механіки людини. Моделі взаємодії людини з навколишніми силами і впливами. Ергометрія.
  3. Інформаційні технології та технічні засоби у фізичному вихованні та спорті.
  4. Моделювання та прогнозування процесу підготовки та підго- товленості спортсменів.
  5. Керування машинами, знаряддями та механізмами. Моделювання в технічних і прикладних видах спорту.
  6. Моделювання процесу навчання і розвитку рухових здібностей людини.
  7. Моделювання об’єктів та процесів у біологічних та природних системах.

Під час конференції заплановане проведення круглого столу з актуальних питань розвитку технічних видів спорту в Україні та світі і презентація навчальної літератури з методичного забезпечення навчального процесу.

Робочі мови конференції: українська, польська, англійська.

Умови участі в конференції: для участі в конференції необхідно до 15 вересня 2021 року надіслати на електронну скриньку modelyuvannya2021@gmail.com заявку з темою доповіді і тези.

Наша адреса: м. Львів, вул. Підголоско, 25, Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського, кафедра стрільби та технічних видів спорту.

Контактні телефони

Кафедра стрільби та технічних видів спорту, тел +38-032-231-95-26;

Координатор конференції: Демічковський Андрій Павлович, тел +38-096-518-30-55

відповідальний секретар: Шпильчак Андріана Петрівна, тел +38-093-865-77-02

Вимоги до оформлення тез:

  • обсяг – 2–3 сторінки формату А4;
  • поля: ліве – 2,5 см, верхнє, нижнє, праве – 2 см;
  • шрифт – гарнітура Times New Roman, кегль – 14 пт;
  • відступ на абзац 1 см, міжрядковий інтервал – 1,5;
  • ілюстративний матеріал виконується у форматі JPG або TIF;
  • порядок оформлення: великими літерами заголовок; нижче – ім’я та прізвище автора (авторів); нижче – місце праці (навчання) автора (авторів), текст, список літератури відповідно до ДСТУ 8302:2015;
  • текст може містити стандартні абревіатури;
  • ключові слова (3–5);
  • назва файлу повинна містити прізвище: Івасик_тези.

Заявка на участь у конференції

  1. Прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання.
  2. Місце роботи / навчання (ВНЗ, факультет).
  3. Назва доповіді.
  4. Напрям.
  5. E‑mail.
  6. Контактний номер телефону.

Зараз в Україні активно розвивається стрілецький хортинг. Вперше у Запоріжжі провели чемпіонат України із цього виду спорту під назвою «Пневматичний Двуган». Участь в ньому взяли діти, юніори та кадети. Вони змагались у стрільбі з пневматичної гвинтівки та пневматичного пістолета.

Як пояснює організатор заходу Сергій Єлін, взагалі стрілецький хортинг — це система швидкої, ефективної стрілецької підготовки з використанням пневматичної зброї калібру 4.5 мм за авторською методою «Гаряче Холостіння».

Чемпіонат України, який відбувся у Запоріжжі, називають хоч і тяжким в організації, але одночасно максимально цікавим, натхненним та спортивним. У ньому взяли участь 53 юних спортсменів. Приїхали 10 команд з Миколаєва, Кропивницького, Полтави та Запоріжжя.

«Основна ціль чемпіонату — надання учасникам правильних знань та навичок щодо безпечного поводження зі зброєю. Під час змагань люди отримали гарну можливість обмінятись знаннями, розширити коло однодумців, та знайти нових друзів. А це насправді дуже важливо у цьому виді спорту», — розповідає Сергій Єлін.

Інша важлива мета чемпіонату — розвиток стрілецької культури, стрілецького хортингу як спорту. Адже він має стати якісною системою стрілецької підготовки як дітей, юніорів, кадетів, майбутніх захисників держави, так і вже діючих військових підрозділів та спецпідрозділів поліції й Національної гвардії України.

Змагання були цікавими та насиченими. Організаторам вдалось провести їх на достойному рівні і зробити все, щоб кожен учасник надовго запам’ятав участь в чемпіонаті.

Важливо й те, що до останнього трималась інтрига і результати для всіх були непередбачуваними. Серед команд перше місце отримав «Вимпел» з міста Миколаїв.

Інші команди посіли такі позиції у рейтингу:

  • 2 місце: команда «Основа майбутнього» з міста Запоріжжя;
  • 3 місце: команда «#6sense» з міста Запоріжжя;
  • 4 місце: команда «Стаф2» з міста Запоріжжя;
  • 5 місце: команда «Стаф3» з міста Запоріжжя;
  • 6 місце: команда «Скіф2» з  міста Полтава;
  • 7 місце: команда «Скіф1» з міста Полтава;
  • 8 місце: команда «Стаф1» з міста Запоріжжя;
  • 9 місце: команда «Скіф3» з міста Полтава;
  • 10 місце: команда «Цитадель» з міста Кропивницький.

У загальному заліку перше місце зайняв Іван Пагін з команди «Вимпел», друге місце — Євгенія Стафанова з команди «#6sense», а третє місце — Богдан Харлан з команди «#6sense».

Чемпіонат зайняв високу планку серед стрілецьких змагань, а його учасники показали гарний рівень та техніку володіння зброєю. І це попри те, що всі вони — доволі юні. Та нічого не може змінити того, що вони вміють правильно та безпечно користуватись пневматичною зброєю.

За словами організатора Сергія Єліна, звичайно не все пройшло ідеально, були певні зауваження, штрафи для учасників за тримання пальця на спусковому гачку під час пересування між укриттями. Багато кому потрібно відпрацьовувати свої вміння щодо правильного маніпулювання зі зброєю та амуніцією. Але це все дрібні помилки.

Грубих порушень під час змагань не відбулось, і це ще раз доводить того, що все пройшло на високому рівні, а учасники — юні професіонали стрілецького хортингу.

У Львові з 08 по 11 липня 2021 року відбувся Кубок України — «Кубок Галичини» зі стендової стрільби. У змаганнях приймало участь 65  спортсменів з 7 областей України та міста Києва. Найбільша кількість учасників була на круглому стенді (skeet). Саме вони показала найвищі результати, зокрема серед чоловіків два спортсмени: мсмк Лоік Іван та кмс Склярець Андрій — 121 уражена мішень зі 125 можливих. Загалом до фінальної групи спортсменів потрапили представники Одеси, Чернігова, Києва та Львова, а саме: мсмк Лоік Іван, кмс Склярець Андрій, мс Дебчинський Олександр, мс Науменко Олексій, мс Грибовський Ростислав, мс Лавренюк Олександр.

Серед 10 жінок у вправі skeet лідерами були досвідчені спортсменки з Одеси, але конкуренцію їм становили молоді юніорки з Харкова. У фінальну групу спортсменок до них долучилися стрільці з Дніпра та Чернігова.

На траншейному стенді (trap) серед чоловіків домінували спортсмени з Києва, однак серйозну загрозу їм становили львівські стрільці. Прикладом для спортсменів є мсмк Клєков Олексій, 1945 року народження, який посів третє місце. Львівським спортсменам не було рівних серед жінок.

Підсумки змагань:

Круглий стенд (чоловіки)

  • 1 місце: мсмк Лоік Іван (Одеса)
  • 2 місце:  Склярець Андрій (Чернігів)
  • 3 місце: мс Дебчинський Олесандр (Київ)

Круглий стенд (жінки)

  • 1 місце: мсмк Науменко Вікторія (Одеса)
  • 2 місце: Бартишева Валерія (Харків)
  • 3 місце: Мільчева Вероніка (Одеса)

Траншейний стенд (чоловіки)

  • 1 місце: Матвієнко Влад (Київ)
  • 2 місце: Квятківський Олександр (Київ)
  • 3 місце: мсмк Клєков Олексій (Київська обл.)

Траншейний стенд (жінки)

  • 1 місце: мс Охотська Олена (Львів)
  • 2 місце: мс Булгакова Надія (Львів)

Спортінг — це стрілецька дисципліна. Вона імітує полювання на диких птахів і тварин з використанням мисливської зброї та штучних мішеней. Дисципліна використовує повний спектр можливих типів місцевості та мішеней різних видів, з метою розвитку технічних та спортивних навичок стрільця. На майданчиках представлені мисливські траєкторії різних рівнів складності.

Президент Української Федерації Спортінгу Михайло Демчишен наголошує, сьогодні стріляє увесь світ. Спортінг зараз дуже популярний в таких країнах як Сполучені Штати Америки, Англія, Франція, Італія. В Україні спортінг також активно розвивається. Зараз у Федерації є 380 членів, серед них — 8 майстрів спорту міжнародного класу та 27 майстрів спорту України. Українська команда часто відвідує міжнародні змагання і привозить звідти перемоги.

«До пандемії коронавірусу наша команда не пропускала жодних міжнародних змагань. Трохи карантин нас вибив із колії, але в цього року ми вже маємо плани. Хочемо відвідати Чемпіонат світу з великого спортінгу в Угорщині. Також плануємо поїхати на Чемпіонат світу з компак-спортінгу в Францію», – розповідає Михайло Демчишен.

Головна суддя Всеукраїнських змагань із компак-спортінгу на Прикарпатті Еліна Крижановська каже, що рівень цього спорту за останні п’ять років значно зріс. Збільшилась кількість спортсменів та й сама дисципліна. Якщо колись спортінгом цікавились 20 осіб і змагання нагадували більше дружні посиденьки, то зараз все по-іншому.

«Взагалі цей спорт роблять ентузіасти власними силами. Вони люблять його і самостійно розвивають. Спорт живе і це прекрасно!» — каже Крижановська.

Вперше на Прикарпатті

На Івано-Франківщині вперше відбулись Всеукраїнські змагання з компак-спортінгу. Вони пройшли на території спортивно-стілецького тиру «СВД Легіон». На змагання з’їхались майже 70 учасників.

«На Прикарпатті відкрився майданчик для компак-спортінгу. Він шикарний. Вважаю, що він буде взірцем і сюди приїжджатимуть тренуватись та змагатись спортсмени із всього заходу України», – каже президент Української Федерації Спортінгу.

На Франкіщину з’їхались стрільці майже зі всіх регіонів України: з Херсона, Полтави, Одеси, Кропивницького, Вінниці, Хмельницького, Рівного тощо. Змагання відбувались у декількох групах: група А (майстри спорту), група В (першорозрядники та кандидати у майстри спорту), група С (початківців). Серед учасників змагань є різні категорії: «Чоловіки», «Жінки», «Ветерани» (від 55 років) та «Юніори» (від 14 до 21 року).  Окремо між собою змагались команди різних областей.

Суддя змагань Еліна Крижановська пояснює, для перемоги учасникам треба влучити по мішенях якомога більшу кількість раз. Змагання тривали два дні. Загалом кожен учасник стріляв по 200 мішенях: 100 в один день, 100 у наступний.

«Але для перемоги мало просто вправно володіти зброєю та влучно стріляти. Дуже важливі також психологічні фактори. Учасники часто жартують, що вони королі тренувань. Бо як тільки приходять змагання, то все…  З’являється мандраж, хвилювання, адреналін. Це дуже впливає на результат», — каже суддя.

Відповідно до результатів змагань, у категорії «Чоловіки» (група А) переміг Костянтин Бігус (Хмельницька область).  Друге місце посів Сергій Крижановський (Хмельницька область), а третє — Михайло Демчишен (Хмельницька область).

У категорії «Чоловіки» (група В) перемогу здобув Анатолій Паламарчук (Рівненська область). Друге місце посів Сергій Бережний (Вінницька область), а третє — Роман Мікулін (Хмельницька область).

У категорії «Чоловіки» (група С) перемогу здобув Вілен Паршенко (Хмельницька область). Друге місце посів Максим Михайлов (Хмельницька область), а третє — Богдан Баранецький (Чернівецька область).

У категорії «Ветерани» перше місце посів Володимир Вдовенко (Волинська область), друге – Самір Мамадов (місто Київ), третє — Ростислав Юнак (місто Київ).

У категорії «Жінки» перемогла Ольга Крижановська (Хмельницька область), а друге місце посіла Ірина Ординська (Вінницька область). Також у категорії «Юніори» здобув перемогу Олександр Крохмаль (Хмельницька область). Друге місце посів Володимир Макодзеба (Кіровоградська область), а третє – Артур Ногаль (Тернопільська область).

У змаганнях між командами перемогу здобули «Крила грому» (Хмельницька область). Друге місце посіла команда «СВД Легіон» (Івано-Франківська область), третє місце — команда «Сокіл» (Рівненська область), а четверте місце — «Зубри» (Волинська область).

Змагання — на найвищому рівні

Як говорилось раніше, змагання відбулись в «СВД Легіон». Тут готувались по-особливому до такої події. Як розповідає голова правління «СВД Легіон» Христина Віконська, ніхто і ніколи не проводив дійство такого масштабу на Франківщині. Тому вони робили все, щоб турнір пройшов на відповідному рівні.

«Готувалися ми плідно. Добудовували майданчики, встановлювали станки. Були недоспані ночі, бо хотілося зробити все якнайкраще. Два майданчики для компак-спортінгу у нас були раніше. До змагань ми відкрили ще два додаткових майданчики», — каже Христина Віконська.

Спільно з Українською Федерацією Спортінгу «СВД Легіон» намагався зробити все, щоб забезпечити максимально зручні умови для стрільців. За словами Віконської, робилось так, щоб і польоти мішеней були цікаві, і щоб учасники могли набратись позитивних емоцій і що важливо — щоб вони могли підвищити свій рівень стрільби та удосконалити навички.

Взагалі в «СВД Легіоні» є багато для того, щоб гарно провести час. Окрім майданчиків для компак-спортінгу є тир на 300 метрів. Там працюють професійні інструктори, які можуть розказати, показати та всіляко допомогти кожному, кому це знадобиться. А ще є можливість повправлятись у стрільбі з лука та тактичній стрільбі.

Також у «СВД Легіоні» можна не просто практикувати різну стрільбу, а гарно відпочити. На території комплексу є кафе та альтанки, де можна побути великою компанією або із сім’єю. Є чани, які заслужено називають релаксом для душі та тіла.

У «СВД Легіоні» часто проводять різні місцеві змагання. Також туди з’їжджають люди на відпочинок. Але Всеукраїнські змагання з компак-спортінгу стали гарною можливістю показати красу та можливості Прикарпаття для всієї України. І як наголошує Христина Віконська, на зробленому вони зупинятись не збираються. Вони хочуть і йдуть до того, щоб приймати у себе Чемпіонати України.

Спортінг — заміна полюванню

Спортінг максимально наближений до полювання. «Радує, що багато завзятих мисливців поміняли полювання на спортінг, на стрільбу в спортивних комплексах по тарілках», — наголошує суддя Еліна Крижановська.

Вправні стрільці, особливо ті, що мають звання та розряди, не ходять на полювання. Ці люди впевнені у собі, у своїх можливостях. Вони добре розуміють, що у дичини немає ніяких шансів. Тому для них спортінг — це хороша заміна мисливству. Він дає людям ті самі необхідні емоції, можливість поспілкуватись із друзями та однодумцями.

На тому що спортінг на 100% замінює полювання наголошує і Михайло Демчишен. За його словами, спортсмени, які прийшли у Федерацію із полювання кажуть: краще вони ще раз підуть стріляти по тарілках, ніж по дичині. Та й взагалі спортінг має багато інших плюсів, адже це завжди дружня атмосфера у колі однодумців та одночасно великий заряд адреналіну.

Зрештою Михайло Демчишен підкреслює, що будь-який спорт — це культура та виховання нашої нації. Саме тому важливо розвивати спортінг. А ще у цьому виді спорту люди мають справу зі зброєю і проходять курси техніки безпеки. У результаті спортсмени дізнаються, що таке зброя і точно вміють правильно її використовувати та поводитись з нею.