Напередодні Дня української писемності та мови Ініціатива «Навчай українською» розпочала третій 21-денний всеукраїнський челендж для популяризації викладання державною мовою у сфері позашкільної освіти. Для участі в челенджі зареєструвалася неочікувано велика кількість – 3000 – викладачів спортивних секцій і гуртків усіх напрямів (спортивних, музичних, театральних, хореографічних, танцювальних, мистецьких, STEM, робототехніки тощо) із Закарпаття, Тернополя, Житомира, Харкова, Дніпра, Києва, Одеси, Херсона, Миколаєва, Черкас, Запоріжжя, а найбільша кількість учасників – із підконтрольних Уряду України територій Донецької та Луганської областей.

У проєкті в рамках партнерства з ГО «Українська гуманітарна платформа» взяв участь також колектив редакторів редакційно-видавничого відділу Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського.

Однією із перешкод, про яку часто згадують спортивні тренери і яка заважає їм перейти на українську мову викладання, є незнання української спортивної термінології.

Своїм досвідом спілкування українською у спортивній практиці поділився з учасниками челенджу чемпіон Паралімпійських Ігор у Ріо-де-Жанейро, викладач кафедри стрільби та технічних видів спорту Університету, Андрій Демчук.

Мотиваційний вебінар для тренерів і викладачів провели завідувач кафедри стрільби та технічних видів спорту проф. Богдан Виноградський і керівник редакційно-видавничого відділу Оксана Борис.

Спікери розповіли слухачам про типи спортивної термінології (наукову, практичну, сленг); словники спортивних термінів: стан і перспективи; мовні казуси із використанням термінів у різних видах спорту.

Челендж проходив за підтримки Міністерства молоді та спорту України, Відділу національно-патріотичного виховання Мінмолодьспорту, Уповноваженого із захисту державної мови та студії онлайн-освіти EdEra.

За матеріалами Ініціативи «Навчай українською» підготував Андрій Демічковський

Всі ми чудово знаємо, щоб навчитись професійно володіти зброєю,  та влучно стріляти, потрібно багато часу, сил та коштів, де їх левова частка припадає на вартість боєприпасів. І дозволити собі тренування в тирі хоча б раз в неділю можуть тільки забезпечені верстви населення! Вже не говорю про ЗСУ про поліцію, які стріляють раз в квартал, і то по де кілька пострілів, для заліку. І це все в той час коли в країні йде війна! Бо боеприпаси йдуть бійцям на «О» для забезпечення безпеки Українського народу та держави, а для закупок боеприпасів для тренування, грошей не вистачає!

І на війну йдуть різні вікові групи населення. Здебільшого це юнаки від 18 років які пороху не нюхали, які не знають як поводитись зі зброєю , як стріляти, бо дуже мало центрів, клубів та організацій яки можуть дати правильні та професійні навички нашим дітям, юнакам, та кадетам.

В зв’язку з цим, засновником та Головою ГО Спортивний центр Особистої Безпеки «Шосте Чуття» Єліним Сегіем Миколайовичем, був розроблений метод стрілецької підготовки «Горяче Холостіння» за допомогою пневматичної зброї. А уже на основі авторського методу, виник напрямок «Стрілецький Хортинг» який включає в себе в майбутньому не олімпійській вид спорту такий як «Пневматичний Двуган».

Що таке Стрілецький Хортинг?

Це система швидкого, та бюджетного навчання, придбання навичок та знань, по безпечному поводженню зі зброєю, навчанню елементам швидкісної, тактичної, практичної, та захисної стрільби, яка являється найбільш безпечною, найбільш дешевшою, та найбільш доступною всім верствам населення, та віковим категоріям від 7 до 60 років. Ця система базується на авторському методі який має назву «Гаряче холостіння» за допомогою пневматичної зброї, як альтернативний спосіб вогневої підготовки дітей, юніорів, кадетів, приватних охоронних структур, та спецпідрозділів. Свідоцтво про реєстрацію авторського права № 87267 від 27.03.19р. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

«Пневматичний Двуган» — це стрільба з двух видів зброї, з пневматичної багатозарядної, газобалонної гвинтівки з біатлонним затвором типу MagaZilla, та пневматичного газобалонного пістолету з системою Blowback кал. 4,5 мм.

 За 7 років створення та формування системи, було протестовано більше 100 одиниць пневматичної та страйкбольної (airsoft) зброї різних виробників та фірм, перевірені їх тактико технічні характеристики, такі як;

  • швидкість кулі,
  • вага кулі 4,5мм 0,37гр. (що сприяє стабільному польоту кулі на відкритій місцевості, точності, пробиваємості картонної мішені, та при стрільбі в стальні мішені, даючи голосний і чіткий звук попадання )
  • потужність в дозволенних джоулях,
  • прицільна дальність влучання,
  • влучність на короткій до 5 м, до середньої до 10 м відстані,
  • похибки влучання, при стрільбі на вулиці при невеличкому вітрі,
  • едентичність зброї до бойової ( вага, габарити, прицільні пристрої, рухомість механічних частин зброї, вага натиску на спусковій гачок)
  • можливість маніпуляцій зі зброєю ( відпрацювання досилання патрону в патронник, та тренування швидкісної та тактичної заміни магазина)
  • вага, компактність та зручність у використанні та тренуванні.

Та основним фактором була, вікова антропологія людини в постембріонального перьюду. А саме, фізіологічні можливості різно вікової категорії людей від 7 до 60 років, при тренуваннях та маніпуляціях зі зброєю, таких як досилання патрона в патронник, перезарядка магазина, можливість свобідного натискання на спусковий гачок, проведення серії швидкісних пострілів. 

На основі цих тестів, для Стрілецького Хортингу «Пневматичний Двуган» було підібрано наступну пневматичну зброю кал. 4,5 мм;

Пневматична багатозарядна, газобалонна гвинтівка з біатлонним затвором типу MagaZilla, вагою до 2 кг

  • початкова швидкість 160-170 м/с
  • кількість зарядів від 1 до 9
  • прицільні прицільна планка та мушка
  • вага натискання на спусковий гачок 0,5 кг
  • запобіжник є
  • віддачі немає
  • прицільна дальність до 40 метрів

Пневматичний газобалонний пістолет з системою Blowback кал. 4.5мм SAS M 1911 TACTICAL

  • калібр 4,5 мм
  • початкова швидкість 100 м/с
  • дульна енергія до 3 Дж.
  • ємність магазина 19 залізних куль
  • кількість ефективних пострілів з одного балончика  40
  • вага 900 г
  • довжина 205 мм
  • прицільна дальність до 30м.

З вище вказаною пневматичною зброєю можна напрацьовувати всі аспекти прицільної, швидкісної, практичної, та захисної стрільби, такі як:

  • Стійка, утримання, прицілювання, опрацювання спускового гачка;
  • Виконання серій пострілів Флеш, Мозамбік, Швидкісна трійка, Біл Дріл;
  • Досилання патрону в патронник ;
  • Швидкісне та тактичне перезаряджання магазину;
  • Стрільба з різних положень;
  • Стрільба йза укриття;
  • Перенос вогню;
  • Стрільба в русі;

І головне, що після пострілу , в мішенях лишаються отвори, по яких інструктор буде вказувати на недоліки , та помилки.

Зброя підбиралась за факторами низької ціни, (від 2000 до 2500 т гривень за пневматичний пістолет, та від 2950 до 4000 т грн. за пневматичну гвинтівку) практичності, та її витривалості (пістолет при правильному використанні та догляді за ним, до 40 000 пострілів), для того, щоб у всіх громадських організаціях, клубах, військових ліцеях, яки займаються патріотичним вихованням молоді, та мають стрілецькі напрямки чи гуртки, була можливість тренувати молодь за єдиною методикою, системно, одноманітно, по сучасному, з можливістю проведення динамічних стрілецьких вправ, в яких можливо провести не один постріл з гвинтівки, а де кулька пострілів і в різних позиціях (стоячи, з коліна, лежачи на животі) та в русі, після чого перейти на пістолет.

Що розвиває Стрілецький Хортинг?

Стрілецький Хортинг розвиває:

  • Повагу до людини, зброї, та України
  • Зорову пам’ять
  • Тактильну пам’ять
  • Слухову пам’ять
  • Інтуіцію
  • Мілку моторику
  • стабільність вестибулярного апарату
  • Чуття колективу
  • Підтримує та розвиває загально фізичний стан

З рекомендованою зброєю під час цих років тестування, проводилось багато змагань, матчів та турнірів різного значення.

В 2016 році методом «Горячого Холостіння» бійці спецпідрозділу «Циклон» готувались до міжнародного турніру «Тілоохоронець» який відбувся в Чернігові.

Також за вище вказаним методом тренувались охоронці Служби особистої безпеки «Сапсан 13» які мають як основний напрямок антирейдерські захоплення обьектів, та забезпечення особистої безпеки. Тренування охоронців по стрілецький підготовці проходять змішано, в неділю три тренування методом «Горяче Холостіння», одне в тирі і оде на полігоні.

Вперше в 2021 році 22 травня, в місті Запоріжжя, на базі Спортивного Центру Особистої Безпеки «Шосте Чуття» було проведено Чемпіонат України зі Стрілецького Хортингу «Пневматичний Двуган» який показав,на скільки гостро стоїть проблема навчання дітей, юніорів, та кадетів правильному та безпечному поводженню зі зброєю!

Ніколь Князеву називають дівчинкою-унікумом, «найміцнішим хребтом світу», феноменом українського спорту. Їй можуть позаздрити професійні спортсмени та навіть спецпризначенці. І це не дивно, адже у свої 10 років Ніколь має надзвичайно велику кількість заслуг.

В арсеналі юної українки є 26 національних та світових рекордів, титули чемпіонки, численні перемоги у різних дисциплінах, підкорення Говерли у двадцятиградусний мороз та шквальний вітер тощо. Дівчина підтягується на поперечині 2800 разів за дві години. За той же час може 5 тисяч разів віджатись. Подейкують, що швидше за все всі досягнення Ніколь ніхто у світі повторити не зможе.

Без сумніву 10-річна дівчина має унікальні здібності. Їх розгледів у дочці батько Василь Князев, перший віцепрезидент Національної федерації військово-прикладного хортингу України. Коли Ніколь було три роки він зайнявся її вихованням, загартовуванням та фізичною підготовкою. Десь чотири роки Василь Князев працював над фізіологічним розвитком доньки, все робилось поступово. 

Спортом Ніколь почала займатись у сім років. Дівчинка швидко вчилась та активно тренувалась. Це одразу дало результат – перемогу на чемпіонаті світу з воркауту та встановлення трьох світових рекордів. Вже через рік Ніколь стала майстром спорту міжнародного класу з воркауту.

На досягнутому юна українка ніколи не зупинялась, тому активно розвивається в інших видах спорту: дзюдо, карате, веслування на байдарках та каное, гімнастика, плавання, акробатика, ММА тощо. Дівчина признається, що іноді сама забуває всі види спорту, якими займається. Та це не заважає їй постійно вчитись новому.

Попри свій юний вік Ніколь ставлять у приклад військовим, у 8 років вона почала їх тренувати. Цьогоріч, за активну співпрацю й постійну участь у змаганнях зі спецпризначенцями, Командування Сил спеціальних операцій Збройних сил України нагородило Ніколь Князєву почесним беретом.

Дівчина має мрію: перемогти на Олімпійських іграх та підняти на п’єдесталі прапор України. Тому зараз вона активно розвивається як спортсменка Олімпійського шляху і готується до підкорення юнацької Олімпіади. Одночасно дівчина займається розвитком спорту в Україні. Наприклад, стала натхненницею створення дитячого воркауту, а на своєму Youtube-каналі показує різні майстер-класи та пропагує заняття спортом.

Автор: Людмила Оленюк

Україна має сучасних героїв. Їхні імена люди повинні знати, так само як і імена великих історичних постатей, які у свій час боролися за нашу державу. Генерал-майор Збройних сил України Ігор Гордійчук належить до таких особистостей.

Ігор Гордійчук народився в селі Залізниця Рівненської області 12 листопада 1972 року. Ще з юних років хотів стати військовим, брав приклад зі свого дядька. Цю мрію він не зрадив і присвятив їй все своє життя.

Навчався Гордійчук в Омському вищому загальновійськовому командному училищі. Звісно понад все хотів вчитися в Україні, але в тогочасних реаліях це було неможливо як би ти не старався. Та повернутись на батьківщину Ігорю вдалося. Це сталося, коли Україна стала незалежною.

Закінчити навчання в Україні для Гордійчука та інших українських курсантів було принципово. Зовсім не дивно, що їх відпускати не хотіли. Але коритись забаганкам тодішньої російської влади курсанти не збиралися, адже вони не мали бажання складати присягу Московії. Їм довелося пригрозити керівництву училища. Мовляв, почнуть голодувати, але Росії не присягнуть. Так завдяки своїй наполегливості та впертості українці повернулися додому. Навчання Ігор Гордійчук вже закінчував у Київському військовому інституті сухопутних військ.

З того часу і до тепер Гордійчук вірно та щиро служить Україні. Свою кар’єру в ЗСУ він починав у 161-й окремій механізованій бригаді в місті Ізяслав. Далі був командиром розвідувального взводу, механізованого взводу, механізованої роти, заступником командира механізованого батальйону, командиром окремого танкового батальйону тощо. Ігор Гордійчук завжди вдосконалювався, хотів знати та вміти більше, тому постійно вчився. За своє життя він змінив багато посад, служив у багатьох частинах, був в Афганістані у складі міжнародного контингенту.

У 2014 році якби він захотів, то не відправлявся б на передову в саме пекло. Але, маючи високу посаду, Гордійчук вирішує бути у вирі подій та захищати Україну. Тоді він отримує позивний “Сумрак”, інший його позивний – “Гордей”.

12 серпня 2014 рік. Саме в цей день Ігор Гордійчук командував боями по захопленню Савур-могили. Тоді українські військові перебрали контроль над спостережним пунктом, що дозволило розпочати коригування артилерійського вогню. Російські найманці щодня штурмували Савур-могилу, через що було виведено з ладу систему зв’язку. Та це не зупинило Гордійчука, він продовжував виконувати завдання телефоном.

Оборона Савур-могили була важкою. На жаль, не обійшлося без втрат. Сам Ігор Гордійчук не раз був контужений, але кожного разу повертався до виконання обов’язків. Навіть після ротації групи “Крим” він залишився на Савур-могилі.

Наказ про відступ “Гордей” отримав пізно ввечері 24 серпня, віддав відповідний наказ 25 серпня, після 12 днів важкої оборони. Українські бійці знаходились фактично в ізоляції від наших підрозділів. Тому виходити з оточення довелось ночами. Вони прийшли до найближчого українського підрозділу – угрупування сектора “Б” генерала Хомчака під Іловайськом. Група пройшла по ворожих тилах близько 60 кілометрів та приєдналася до українських військ під Многопіллям.

29 серпня група полковника Гордійчука разом з рештою оточених українських сил пішла на прорив. По вантажівці, де зокрема перебував Гордійчук, відкрили вогонь. Стався вибух, автомобіль загорівся. Через це ніхто не мав змоги допомогти Гордійчуку. З машини він вибрався сам, всупереч складній рані – осколок йому влучив у потилицю. Попри це військовий все ще намагався керувати боєм, але від втрати крові знепритомнів. У такому стані його та ще кілька бійців взяли у полон. Згодом “Сумрака” покинули, оскільки вважали, що зовсім скоро той помре.

Та Ігор Гордійчук вижив… Його чекало довге і складне лікування та реабілітація. У час, коли він ще проходив лікування, його призначили начальником Київського військового ліцею імені Івана Богуна… За свою службу та відвагу Ігор Гордійчук  відзначений найвищими нагородами. Зокрема, йому присвоїли звання Героя України та вручили орден “Золота зірка”. Також Гордійчук отримав Ордени Богдана Хмельницького II та III ступенів. 23 серпня 2016 йому надали військове звання генерал-майора. Під час параду з нагоди Дня Незалежності 24 серпня 2016 п’ятий президент України Петро Порошенко особисто вручив Ігорю Гордійчуку погони генерал-майора.

З 26 квітня 2016 року Ігор Гордійчук приступив до виконання своїх нових обов’язків та очолив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна. Це не менше відповідне завдання для нього, адже саме в цьому місці навчається майбутня військова еліта Збройних Сил України.

Автор: Людмила Оленюк

7–8 жовтня 2021 року у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського відбулася XVI Міжнародна конференція «Моделювання та інформаційні технології у фізичному вихованні і спорті». Організатор – колектив кафедри стрільби і технічних видів спорту. Привітав учасників голова засідання – завідувач кафедри, професор Богдан Виноградський, який зазначив, що шістнадцятиріччя цієї конференції є знаковою подією у контексті святкування 75-річчя Університету.

Участь у конференції взяли науковці Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, Інституту прикладних проблем механіки і математики імені Я.С. Підстригача НАНУ, Київського інституту Національної гвардії України, Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, Університету державної фіскальної служби України, Харківської державної академії фізичної культури, Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, Медичний колегіум імені Людвіга Ридигера в Бидґощі при Університеті Миколи Коперника (Польща), Університету Казимира Великого в Бидґощі (Польща), а також представники Федерації військового хортингу України та Школи підготовки снайперів Збройних сил України.

Основна частина конференції відбувалася у форматі персональних і парних доповідей за такими напрямами:

  • Моделювання як метод наукового пізнання складних об’єктів і процесів у фізичному вихованні та спорті
  • Проблеми механіки людини. Моделі взаємодії людини з навколишніми силами і впливами. Ергометрія
  • Інформаційні технології і технічні засоби у фізичному вихованні та спорті
  • Моделювання і прогнозування процесу підготовки та підготовленості спортсменів
  • Керування машинами, знаряддями та механізмами. Моделювання в технічних і прикладних видах спорту
  • Моделювання процесу навчання і розвитку рухових здібностей людини
  • Моделювання об’єктів і процесів у біологічних та природних системах.

Під час практичної частини конференції учасники відвідали майстер-клас зі снайперської стрільби, який провели представники Школи підготовки снайперів Збройних сил України у рамках Угоди про співпрацю між 169-м навчальним центром «Десна» і кафедрою стрільби та технічних видів спорту Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського.

Ще одною родзинкою конференції стала презентація нових навчальних видань Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського – навчальних посібників «Теорія і методика стрільби стендової» авторства Богдана Виноградського і Ростислава Грибовського, «Теорія і методика спортивної стрільби з гвинтівки» тандему Богдана Виноградського й Андрія Демічковського, підручника «Біомеханіка спорту», який підготував колектив викладачів Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського та Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова: Олег Рибак, Людмила Рибак, Богдан Виноградський, Ольга Кувалдіна та Олександр Яцунський.

Також було презентовано «сигнальний» номер науково-популярного журналу «Військовий хортинг України», головним редактором якого є Олексій Шило. Під час виступу Олексій Миколайович окреслив тематику журналу і наголосив на важливості співпраці між Федерацією військового хортингу України і Львівським державним університетом фізичної культури імені Івана Боберського.

Сподіваємося, що цей науковий захід став для учасників приємною подією, дав можливість поспілкуватися і обмінятися досвідом із потенційними партнерами.

До наступної зустрічі 6–7 жовтня 2022 року!

Оргкомітет конференції

Цього року світ побачило унікальне видання про саморобні броньовики АТО і ООС на Донбасі. Книга «Народні панцерники» від автора телепрограми «Техніка війни» підполковника ЗС України Сергія Камінського сподобається не лише тим, кого цікавить технічний бік протистояння російському агресору у 2014-15 роках, а й любителям бойовика-антиутопії «Скажений Макс» («Mad Max»).

«Народні панцерники» – це уявна виставка-майданчик знакових саморобних броньовиків, яких створили активісти для захисників України починаючи з 2014 року, коли був брак справної техніки, не кажучи вже про захищену. Після перемоги над агресором автор мріяв зібрати народне надбання в одному місці. Та згодом збагнув, що єдиною локацію, куди можливо стягнути всю цю вражаючу техніку, є саме книга. Бо доля кожної машини склалася по-різному… Деякі з шушпанцерів ще на службі, а деякі вже на звалищі. Якісь були знищені на війні, а якісь скинули свій захист, аби легше «дихалося».

Це військово-історичне ілюстроване видання українською мовою має обсяг 224 сторінки і розповідає про більш ніж 75 унікальних народних броньовиків. Усі вони створені на базі цивільних або військових машин, які з заводу були не захищеними. Тобто жодного БТР, БРДМ, БМП, МТЛБ у книзі немає. В кожному з 50 розділів є стандартні підрубрики, що характеризують машини: «База» на якій створено зразок, «Бронювання», «Озброєння» та «Бойовий шлях». Сотні фотозображень «хенд-мейд» монстрів доповнюють QR-коди з переходом на оригінальні відео цих машин, які завантажені на Youtube-каналі книги «Народні панцернки». На останок Сергій Камінський аналізує сплески створення саморобних броньовиків у світі за останні 100 років: від «Остінів» УНР до «джихад-мобілів» «ІДІЛ». Ще у своїй роботі автор подає добірку «шушпанцерів» проросійських бойовиків, а також українських «Народних панцерників», що не ввійшли в книгу через брак фактажу.

Аби зібрати ексклюзивний матеріал, Сергій Камінський витратив 4 роки, провів понад 125 інтерв’ю з механіками, волонтерами, спонсорами та воїнами-«юзерами», які завдяки спонсорам отримають по книжці в подарунок. У час нестачі заводських захищених зразків ці імпровізовані броньовики виконали свою місію – захистили безцінні життя воїнів! Тому це журналістське дослідження насамперед про людей, які врятували інших людей.

Цього року “Народні панцерники” були презентовані у Києві, Львові, Дніпрі, Краматорську, на фестивалі Old Car Land, Міжнародній виставці “Зброя та безпека-2021”, а також на Х-му Книжковому арсеналі в рамках ініціативи “Ветеранський намет”. За останні місяці автор безкоштовно передав примірники свого творіння до усіх вищих військових навчальних закладів та рідного Київського військового ліцею імені Івана Богуна, Головного військового клінічного госпіталю та чотирьох мобільних військових шпиталів, а також найбільших бібліотек столиці та областей України. Також нещодавно частину книги «Народні панцерники» було перекладено англійською мовою, щоб запропонувати іноземним видавцям надрукувати «Народні панцерники» для більш широкої аудиторії.

Надрукована книга на глянцевому папері у форматі 210х275 мм. (як серія книжок Сергія Згурця «Оружие Украины») з твердою обкладинкою. Завдяки сотням фото і десяткам QR-кодів з переходом на відео, читач зможе наочно побачити, яких перетворень зазнали машини упродовж брьонювання і як цей народний захист витримав випробування війною на Сході України. Тираж «Народніх панцерників» – 1000 примірників і він вже закінчується. Але замовити книгу «Народні панцерники» ще можна встигнути, написавши на Viber, Whatsapp, Telegram за номером +38(099)10-54-999, або особисте повідомлення на https://www.facebook.com/folkarmour, або листа на електронну пошту folkarmour@ukr.net.

Про автора: Сергій Камінський – затятий автомобіліст, підполковник Збройних Сил України та заступник начальника Центральної телерадіостудії МО України, знавець зброярської сфери та автор Телепрограма “Техніка війни” (24 Канал). 29 травня 2014 року вперше був залучений до антитерористичної операції на Донбасі, куди ще не раз повертався фільмувати докази російської агресії. Кадровий офіцер свого часу закінчив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна (1997–2000), Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (2000–2005) та Національна академія державного управління при Президентові України (2014–2017). Також навчався у Великій Британії (2011) і США (2019). Одружений, має двох синів.

Youtube-канал: https://www.youtube.com/channel/UCKPqeyZ5OC-h1CSAXeYMWlw

Кінологічний спорт. Що це? Дресирування собак чи спортивні тренування? Чи існує він насправді? Про це та про шлях становлення спорту із собаками в Україні цей матеріал.

Майже всі знають про олімпійські види спорту. Завдяки широкому висвітленню та іменитим рекламодавцям відомість олімпійських зірок можна порівняти з відомістю артистів та акторів. Неолімпійські ж види менш відомі, хоча їхня кількість в Україні майже вдвічі більша. Це й альпінізм, і парашутний спорт, і різні єдиноборства. Одним з таких неолімпійських видів є спорт із собаками (або кінологічний спорт, як його знають у Світі).

Чимало непорозумінь сьогодні точиться навколо кінологічного спорту. Багато хто плутає дресирування собак та випробування з їхньої навченості із заняттями саме спортом, але різниця тут очевидна: у спорті відповідну підготовку повинен проходити спортсмен, який і отримує, у разі наявності відповідних показників на офіційних змаганнях, спортивні розряди і звання. Це зовсім не виключає необхідність тренувати відповідним чином собак, бо від їхньої підготовки прямо залежить результат виступу. Тут кінологічний спорт можна порівняти з кінним спортом, де рівень підготовки до змагань тварини також прямо впливає на виступ спортсмена.

Офіційне визнання в Україні спорт із собаками отримав у 1995 році. Саме тоді, попри загальний занепад, за ініціативою групи кінологів-дресирувальників була створена громадська організація «Всеукраїнська федерація кінологічного спорту» (на той час з іншою назвою – «Українська федерація спорту із собаками») та подані відповідні документи до Держкомспорту України. Крім офіційного визнання виду спорту, Державою були затвердженні перші правила проведення офіційних спортивних змагань. Далі розпочався етап досить стрімкого розвитку. Протягом наступних п’яти років філії Федерації (на той час – осередки) з’явились майже у всіх областях України. Проводились офіційні змагання різного рівня та, задля популяризації, спортивно-масові заходи за спрощеними програмами для непідготовлених аматорів зі своїми собаками і молоді. Для прикладу, тільки у Києві протягом року проходило більше десяти спортивних заходів рівнем від чемпіонату України до міських змагань за різними спортивними програмами.

У ті самі часи почав набирати оберти і Світовий рух у сфері розвитку кінологічного спорту. З гордістю можна відзначити, що Україна, в особі Федерації, стала співзасновником Міжнародної федерації кінологічного спорту, членами якої стало чимало країн, у тому числі США, Канада, Австралія, Куба, Південна Корея, Японія, Угорщина тощо.

Нещодавно Міністерством молоді та спорту України була затверджена нова редакція національних правил зі спорту із собаками. Зусиллями фахівців Всеукраїнської федерації кінологічного спорту значно збільшилась кількість програм у цьому виді спорту, що дозволить залучити більше поціновувачів і спортсменів, адже урізноманітнився вибір напрямків занять спортом із собаками відповідно до своїх здібностей та можливостей собак.

Через різноплановість програм у спорті із собаками, описати їх у двох словах неможливо. Це і програми, де оцінюється час подолання певних відстаней, і програми, що передбачають біг, смугу перешкод та затримання умовного порушника, а є й такі, у яких оцінюється не лише майстерність, а й художність виконання (на зразок оцінювання виступів з художньої гімнастики або з фігурного катання). Сподіваємось ближче познайомити читачів з найбільш популярними програмами спорту з собаками у наступних випусках.

Хочемо лише додати, що діяльність Всеукраїнської федерації кінологічного спорту (яка, до речі, має у Державі статус національної спортивної федерації) не окреслюється лише розвитком спорту. З 2005 року Україна в особі Федерації є повноправним членом Міжнародної організації рятувальників (IRO), чому передувала активна робота з підготовки рятувальних пар «провідник – собака» з проходженням великої кількості спеціалізованих навчальних семінарів. На жаль, війна внесла свої корективи. Серед спортсменів і тренерів зі спорту з собаками багато хто брав або бере участь у проведенні АТО/ООС, а дехто віддав там своє життя. Задля більшого вкладу у захисті Незалежності та відновленні цілісності України Федерація надає методичну допомогу підрозділам Національної Гвардії, ВСУ, СБУ, ДСНС в організації навчально-тренувальних процесів та навчання собак спеціальним навичкам, розпочала активну співпрацю з Товариством Червоного Хреста, в рамках якої спортсмени і тренери входять до відповідних загонів швидкого реагування. Знедавна Федерація розробила та впроваджує Національну програму з психосоціальної підтримки та реабілітації осіб (дітей-сиріт, ветеранів АТО/ООС, дітей та осіб з інвалідністю тощо) «Терапевтичні собаки для України».

Сергій Авраменко, віце-президент Всеукраїнської федерації кінологічного спорту

Тактико-спеціальний семінар Ranger Force II приурочений до Дня захисників і захисниць України, пройшов цими вихідними 15-17 жовтня 2021 року у м. Буча (Київська обл.). Фактично це навчальний модуль по напрямкам із різних дисциплін, націлений на підготовку інструкторів для Сил територіальної оборони. Метою якого є формування патрітичної свідомості та стійкої мотивації, набуття знань та практичних вмінь необхідних для захисту України.

Семінари організовано для того, щоб поглиблено ознайомити учасників з напрямками:

Тактичної медицини — було розкрито тему і відпрацьовано на практиці надання допомоги в бою. Визначено, які дії проводяться у червоній, жовтій та зеленій зоні під час бою.

Із гірсько-штурмової підготовки виділяємо Альпіністську підготовку:

  • навчання навичкам роботи з альпіністським спорядженням;
  • організація страховки і самостраховки;
  • наведення навісної переправи;
  • тактичний спуск із будівлі багатоповерхівки.

Тактико-спеціальна підготовка дала потужну тактичну базу знань по роботі зі зброєю. Було проведено навчання в групі по спецназівським завданням. Навчалися розуміти термінологію, мову жестів, розгортатись та згортатись «віялом» «ялинкою». Відпрацьовували по завданню — виявлення та знешкодження деверсійно-розвідувальних груп, затримання автомобіля з терористами.

Окремо потрібно відмітити роботу команди психологів, які поділились досвідом бойової практики виведення із ступору цивільної особи чи військового на різних етапах психологічного афекту: чи то усвідомлення про виклик до військомату призовника або резервиста територіальної оборони — на перепідготовку; чи вже стався напад-захоплення населеного пункту; або, навіть під час обстрілу-взриву будинку, блок-посту. Знайомство із різними моделями психологічної поведінки. Все це було викладено у доступній та зрозумілій формі нашими інструкторами по психології, які мають практичний досвід у зоні АТО.

Бойове мислення та створення реального протистояння агресору, який зайшов на вашу територію чи погрожує життю та здоров‘ю вам або вашим близьким людям. Як розвинути та напрацьовувати у своїх учнів такі навички під час тренування, ділився на своїй лекції/тренуванні — Галан Валерій Васильович.

Хочемо подякувати компанії ТОВ «Інтерпромінвест» в особі конструкора Луговського Сергія Вікторовича за розробку та створення сучасної української новітньої зброї та технічних пристроїв, які були представлені на семінарі:

  • «Вулкан» (Малюк) калібр 7,62 і 5,56;
  • модифікований гранатомет під ВОГ-25;
  • система протидії дронам та БЛА «RIFF»;
  • пристрій для захисту ПК — захист цифрових підписів та звітностей «Токен».

Завдання та цілі поставлені на даному навчальному модулі перед організацією Альфа селф дефенс — були виконані та досягнені.

Українці — унікальна бойова нація. Наші спортсмени — світові лідери практично в усіх видах контактних єдиноборств (бокс, усі загальновизнані види боротьби, кікбоксинг, інші контактні види єдиноборств та бойових мистецтв). Українська земля народила світові видатних чемпіонів неперевершеного рівня. Далеко не усі народи мають такий природний хист до ведення сутички, і не всі спортсмени інших країн витримують рівень психологічної конкуренції та загартування українського духу й волі до перемоги.

Проблема світу, як і проблема війни, привертає увагу політичних і громадських рухів, учених багатьох країн. Безперечні успіхи миролюбних сил і всіх організацій, як і досягнення ряду шкіл і напрямів, наукових центрів, що спеціалізуються на дослідженні проблем миру та війни. Накопичена велика сума знань про мир як чинник розвитку і виживання людства, про складну діалектику взаємозв’язку війни і миру та її особливості в сучасну епоху, про можливі шляхи і передумови просування до миру без зброї і воєн.

Фізичне виховання людини існувало вже в первинному суспільстві у формі організованих ігор та розваг, в основі яких лежала трудова діяльність. Ще в епоху Київської Русі дітей із семи років навчали стрільбі з лука, володінню списом і арканом, їзді верхи, а з 12 років — справжнім військовим хитрощам, тобто мистецтву бою. Традиції фізичної культури та психофізичного загартовування передавалися від покоління до покоління.

Від предків (антів, скіфів, русів), які були високі на зріст і надзвичайно сильні, свій ентогенез вели козаки. Запорозькі козаки продовжували традиції своїх пращурів-богатирів і розвивали в собі богатирську силу і дух. У січових і козацьких школах на одному рівні з освітніми дисциплінами вивчалися різноманітні фізичні вправи, формувалися вміння володіти шаблею, списом, стріляти з рушниці, плавати, керувати човном, переховуватися від ворога під водою.

Минали часи, відбувалися події та уходили в історію кращі приклади людського буття. Але залишалися традиції, які від попередніх поколінь дійшли до нас.

Сьогодні у нашій країні на основі величезних економічних, соціальних і культурних перетворень фізична культура, спорт, виховання стали важливим фактором всебічного розвитку особистості. Право української молоді, всіх громадян на систематичні заняття фізичною культурою і спортом законодавчо закріплено Конституцією України та іншими державними законодавчими актами.

Бойовий хортинг як продукт певних історичних умов розвитку суспільства становить сукупність історично виниклих результатів духовної діяльності людей. Величезний шлях пройшло бойове мистецтво українців від найпростіших фізичних вправ, сутичок та ігор до сучасного національного професійно-прикладного виду спорту України бойового хортингу, який розвивається в усіх областях України. Але для сталого розвитку бойового хортингу безсумнівно були як історичні, так і ментальні духовні передумови, філософські шляхи розуміння бойової культури нації.

Бойові мистецтва в українського народу були раніше, існують понині і, безсумнівно, будуть з успіхом розвиватися у майбутньому. Це мистецтво ведення сутички, уміння захищатися від нападників є генетично закладеним у нашій крові як частина національної культури, що органічно переплітається з іншими її елементами: музикою, піснями, танцями, іграми, працею, обрядами, традиціями, звичаями, легендами і переказами.

На прикладах наукових досліджень щодо феномену войовничих угруповань наші сучасники довели, що змагальна традиція на протязі багатьох століть була невід’ємною частиною української чоловічої культури і включала в себе як кулачну сутичку без зброї, так і паличний та ножовий бій. Культура бійцівських протистоянь дожила до кінця другого тисячоліття і стала згасати лише в 50-і роки.

Кожна культура містить в собі знання і традиції попередніх поколінь. Ми не проти того, щоб людина вивчала і розвивала культуру інших народів, але перш ніж вивчити іноземну мову, слід навчитися говорити і писати на своїй рідній, а це означає, що необхідно знати бойові звичаї і традиції українців. Українська бойова культура, перевірена у реальних боях з ворогом, в області взаємодії з далекосхідної традицією бойових мистецтв демонструє ті ж тенденції, що і культура Заходу в цілому, з поправкою на деякі особливості соціально-політичної історії України.

Нині основна мета бойового хортингу – професійно-прикладна підготовка військовослужбовців та правоохоронців, популяризація та підвищення ролі фізичної культури і спорту, патріотичне виховання, залучення дітей та юнацтва до здорового способу життя, відволікання від шкідливих звичок, виховання особистості в дусі добропорядності та патріотизму.

За короткий час існування бойовий хортинг охопив фізкультурно-оздоровчою та навчально-виховною діяльністю багато населених пунктів України, спортивні клуби бойового хортингу працюють в усіх областях України. Видатні поети і музиканти України склали вірші та написали пісні про бойовий хортинг, він має свої відмітні атрибути, емблему, прапор, гімн і марш, відомі художники пишуть картини на тематику національного професійно-прикладного виду спорту України.

Однією з особливостей розвитку бойових мистецтв є достатній обсяг різноманітної друкованої та відеоінформації з єдиноборств різних країн, що практикуються в усьому світі. Збільшується кількість різних напрямів, стилів, шкіл і клубів спортивного, бойового єдиноборства і бойових мистецтв. Система бойової підготовки існує також і зі зброєю.

В результаті застосування будь-якої секретної зброї вона швидко стає менш секретною, інформація про неї стає відомою широкому колу людей, які цікавляться методиками тренувань, любителям і професіоналам. Загальновідомо, що одні й ті ж чи схожі прийоми існували в усіх народів світу (Україна – бойовий хортинг; Японія – дзюдо, карате; Китай – ушу; Корея – тхеквондо тощо).

Україна, що міститься у центрі Європи, на сухопутних шляхах з північних країн у південному напрямку, набула певних спеціальних знань та умінь з найрізноманітніших способів ведення рукопашної сутички і використання зброї. Завдяки такому географічному розташуванню й історичному розвитку способи володіння рукою, ногою і зброєю у рукопашній сутичці позначені відтінками всіх країн світу, від варягів до китайців.

Отже, можна визнати, що бойовий хортинг – це узагальнення світового досвіду єдиноборства, самозахисту і рукопашної сутички. Окрім бойового хортингу в Україні і за кордоном розвиваються напрями традиційного спортивного хортингу, військово-прикладного хортингу, поліцейського хортингу, козацького хортингу, хортинг фехтування, оздоровчого хортингу та інших різновидів і напрямів нашого національного виду бойового мистецтва.

Витоки національного професійно-прикладного виду спорту України бойового хортингу, формування його філософії, вдосконалення методичних прийомів підготовки спортсменів необхідно обґрунтовувати дивлячись на це питання з різних боків, комплексно, оскільки його розвиток формувався одразу декількома шляхами.

За свою багатовікову історію наша країна неодноразово піддавалася набігам з боку різних агресивних сусідів, монгольської нації, не раз давала відсіч шведським, російським і литовським загарбникам, саме наші пращури змогли гідно протистояти німецьким окупантам в часи Другої світової війни.

Ці лиха не пройшли для українців безслідно, мільйони наших співвітчизників віддали життя на благо Батьківщини, за її незалежність та суверенітет. Тому в українській традиції існує звичка постійно пам’ятати і віддавати шану пам’яті солдатам, які є захисниками нашої землі, і тим, хто, не покладаючи рук, працював у тилу, чекаючи своїх батьків, синів і чоловіків додому.

Практично кожен з нас, хто живе зараз в Україні, з упевненістю може сказати, що його сім’ю війни не обійшли стороною. Ці великі трагедії надовго залишилися в серцях усіх людей України, і ми маємо прагнути до того, щоб подібне лихо більше не повторювалося.

Тому, велика увага в філософії, теорії, методиці та практиці бойового хортингу приділяється всебічній підготовці воїна до захисту України, вивченню загальних і конкретних причин виникнення кожної війни, розробці передових тренувальних методик і вдосконаленню засобів бойової підготовки, адже у генетичному коді нашої нації, вроджених життєвих звичаях та бойових традиціях українського воїнства закладене надзвичайне вміння воювати, тактично грамотно та ефективно вести військове протистояння і, знищуючи ворога, захищати свою землю.

Ці бойові традиції надали поштовх для відродження в Україні комплексного мистецтва самозахисту – національного професійно-прикладного виду спорту України бойового хортингу.

Сучасний бойовий хортинг ділиться на два різновиди – аматорський і професійний. Успіхи вітчизняних спортсменів-любителів загальновідомі, а ось професіонали бойового хортингу тільки починають розвивати свій напрям. Зазначені різновиди мають різне коріння, інакше – аматорський та професійний бойовий хортинг є гілками двох різних традицій.

Найпотужніша українська військова та козацька традиція стала фундаментом для створення української школи аматорського (любительського) бойового хортингу, однією з кращих у світі. Професійний же бойовий хортинг виріс із традиції видовищних боїв, які у стародавній Київській Русі проводили князі.

З історії відомо, що коли українці потрапляли в полон до римлян, вони навіть під страхом смерті відмовлялися від участі в гладіаторських боях, тому що була в них закладена праслов’янська бойова традиція Київської Русі. Така філософсько-історична опора на традицію для професійного бойового хортингу є і в сучасній Україні. Прадавні воїни, і не тільки українці, завжди вважали для себе ганебним брати участь у сутичках на потіху глядачам, адже готувати себе треба не для розваги, а для захисту себе, ближніх і своєї землі.

Підводячи підсумок цим думкам, можна зробити наступний висновок: українці є миролюбною нацією, але ми по-справжньому вміємо воювати, мислителі різних епох засуджували війни, пристрасно мріяли про вічний мир і розробляли різні аспекти проблеми загального миру. Одні з них звертали увагу в основному на її етичну сторону.

Вони вважали, що агресивна війна є породженням аморальності, що мир може бути досягнутий тільки у результаті морального перевиховання людей в дусі взаєморозуміння, терпимості до різних віросповідань, усунення націоналістичних пережитків, виховання людей у дусі принципу, що всі люди брати. Інші бачили головне зло, заподіяне війнами, в господарській розрусі, у порушенні нормального функціонування всієї економічної структури країни.

У зв’язку з цим вони намагалися схилити людство до миру, малюючи картини загального процвітання в суспільстві без війни, в якому пріоритет буде віддаватися розвитку науки, техніки, мистецтва, літератури, а не вдосконаленню засобів знищення людей. Також існує думка, що мир між державами може бути встановлений у результаті розумної політики освіченого правителя. Розробляються правові аспекти проблеми миру, досягти якого прагнуть шляхом договору між урядами, створенням регіональних або всесвітніх федерацій держав.

Система фізичного і духовного виховання, бойове мистецтво українського народу формувалося під впливом його кліматичних, економічних та геополітичних умов. Визначальним є генотип нації. Генетична схильність народу визначає його місце в історії, його внесок у розвиток людства. Той народ, який забуває про це, швидко сходить з історичної арени.

Високий рівень підготовки українських воїнів забезпечувався тим, що ще з дитячих років молодь отримувала необхідну підготовку в єдиноборствах під час бойових ігор та ігрищ. Кулачні рукопашні сутички і кийові збройні бої становили для української молоді потіху, розвагу та засіб підготовки.

При згадці про особливості чоловічої бойової культури прадавньої України перше, що привертає увагу, це, звичайно ж, витоки бойового хортингу як виду єдиноборства. Проведення рукопашної сутички за професійно-прикладними методиками бойового хортингу – це бій, який ведеться на максимально коротких дистанціях, в поодинці або колективно, зі зброєю або частіше без неї, з максимальним прикладанням усіх сил для нейтралізації або знищення противника.

Тут важливо зазначити, що ратна майстерність є тільки невеликою частиною навичок і умінь, якими повинен був володіти чоловік. У період розквіту рабовласницького суспільства (близько IV ст. до н. е.) воїни, як правило, відрізнялися всебічним розвитком, як фізичним, так і духовним.

У пошуках витоків українського національного професійно-прикладного виду спорту України бойового хортинг загляньмо у глибину століть. Наскільки глибокі наші традиції? Ким були наші пращури? Відомо, що в дохристиянські часи нашу землю населяли войовничі сармати і скіфи. Такими їх описували античні історики. Сарматів і нині вважають одними з найвправніших воїнів в історії людства, які існували на планеті. Можна сміливо припустити, що традиції бойового виховання нашого народу тягнуться ще від сарматів і скіфів. Цікавим є той факт, що навіть на багатьох географічних картах вже ХVІ–ХVІІ століть територію України позначали назвою «SARMATIA».

Невід’ємною складовою бойових мистецтв у ті часи були різноманітні ігри та змагання. Вони виникли і довели своє практичне значення ще в той період, коли вся діяльність людини визначалася забезпеченням безпосередніх умов існування. Вже відтоді ігри були первісними і головними складовими військово-фізичного виховання. До їх складу входили ігри з метанням, бігом, ігри на рівновагу, перетягування, традиційні єдиноборства, а також вправи, змагання, випробування з різною холодною зброєю.

Причому це не був якийсь набір спонтанних рухів, присмачений місцевими традиціями, а чітко розроблена і відшліфована часом та досвідом видатних ватажків система військово-фізичної підготовки. А праукраїнська змагально-ігрова традиція постійно її підтримувала і вдосконалювала.

Рукопашна сутичка є самостійним культурним явищем прадавньої України, яке існувало в Київській Русі. Вона користується календарною обрядовістю, як звичай священної дії, але поза цією обрядовістю рукопашні сутички приймають прикладне, і незалежне від календаря, значення. Відомо, що козаки, ще до повноцінного формування державності, в якості гаяння вільного часу билися на кулаках, перебуваючи за особистим бажанням на службі в армії.

Рукопашна сутичка – невід’ємна частина народної бойової культури України, як і будь-яка інша. Українська рукопашна сутичка (рукопаш) є відображенням української традиційної культури і умов побуту українського народу, бойового звичаю чоловіків.

«Повість временних літ» розповідає історію Яна Усмошвец (Кожум’яки), який убив перед сутичкою з печенігами голими руками бика, а після цього переміг і печеніга.

Таким чином, раніше, завдяки відсутності більш-менш докладних наукових дослідницьких робіт про українські рукопашні сутички та кулачні бої, до них несправедливо встановилося неправильне ставлення як до явища, нібито створеного винятковою некультурністю і невіглаством українського села. Рукопашні сутички, кулачні бої в Київській Русі не були безглуздою жорстокістю або варварським обрядом, як їх нерідко представляють непрофесійні «знавці» українських традицій.

Рукопашні сутички влаштовувалися не лише в селі. Хоча і рідше, до сих пір ще зустрічаються і в містах, і тут в цих сутичках бере участь вже зовсім інше населення, міське. Рукопашна сутичка (рукопаш) – сама старовинна українська забава, популярна, наприклад, під час Масляної.

Сьогодні, вже на початку XXІ століття бойове мистецтво наших предків відродилося в нових видах єдиноборств, серед яких особливо слід відзначити «бойовий хортинг». Але зникнення історії української рукопашної сутички – це позбавлення української культури, її захисної оболонки, безпеки її кордонів. Бойовий хортинг як мистецтво ведення рукопашної і збройної сутички з противником – це оболонка, що підтримує єдине ціле бойової культури України.

У сучасному суспільстві, коли встановилися загальнодержавні, недержавні і виробничі відносини, такий рівень розвитку фізичної культури не міг уже задовольнити нові і значно більш високі вимоги до оздоровлення та виховання підростаючого покоління. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає здоров’я як стан повного фізичного, щиросердечного і соціального добробуту, а не тільки до якого ми маємо прагнути.

Указ Президента України «Про розвиток козацтва в Україні» (2001 р.), створює сприятливу атмосферу для активного поширення та розвитку національного професійно-прикладного виду спорту, на заснування якого великою мірою вплинули і традиції козацтва. Бойовий хортинг, як національне єдиноборство і прикладна система підготовки воїнів, переживає сьогодні період активного відродження та розвитку.

Спортивною організацією бойового хортингу проводиться єдино правильна політика не за виключно «національну культуру», а за «інтернаціональну культуру українців», у яку від кожної етнічної групи українців, сегменту національної культури входить тільки частина, а саме: лише послідовно-демократичний і бойовий зміст кожної національної культури.

Міжнародні інтернаціональні форми фізичної культури не ставлять перешкод щодо розвитку бойового хортингу, як національній формі фізичної культури України, а, навпаки, сприяють його розвитку і вдосконаленню. Це говорить про авторитет бойового хортингу, його високий загальний рівень розвитку як національної форми фізичної культури українців.

Цей процес є необхідною умовою формування нової людини, всебічного розвитку особистості, вдосконалення способу життя з використанням усіх видів фізичного виховання. Бойовий хортинг, активно включаючись у даний процес, виступає одним з важливих факторів інтернаціоналізації всього духовного життя українського народу.

В Україні засобами бойового хортингу піддаються інтернаціоналізації всі аспекти фізичної культури і спорту. Яскравим прикладом сказаного є той факт, що у нас інтернаціоналізуються також інші види спорту та ігри, різноманітні національні форми і засоби фізичного виховання. Головною, провідною тенденцією при цьому є виникнення і розвиток спільних рис у національних культурах.

Саме ця тенденція веде до прогресу бойовий хортинг, як національний професійно-прикладний вид спорту та ефективний вид фізичної підготовки народу України, відкриваючи перед ним нові перспективи, тим більше, що Всесвітня федерація бойового хортингу має великий досвід інтернаціоналізації національного виду спорту нашої держави, проводячи спортивні змагання з бойового хортингу в багатьох країнах світу.

В цьому відношенні не можна не побачити подібності з сучасними спортивними змаганнями з бойового хортингу. З самого початку глядачі міжнародних змагань, що спостерігають за різноманітними демонстраціями сили і спритності, захоплено вітають своїх земляків, до такої міри, що спортивні змагання підвищують національну гордість або навіть своєрідне шовіністичне козацьке чванство. Наш глядач любить, коли перемагають українці.

Традиційно, що в Україні перемога завжди цінувалася вище за рекорд. Зрозуміло, в наш час чисто фізичні досягнення спортсменів бойового хортингу сприймаються окремо від музики, співу та інших постановочних ефектів, супроводжуючих змагання, а релігійне та обрядове значення, яке свята й ігри мали спочатку, сьогодні абсолютно відійшло у минуле. Проте, і в сучасних спортивних змаганнях з бойового хортингу, при всіх змінах, відчутний символічний сенс давньоукраїнських ігор та звичаєвих змагань козацької доби.

Слід зауважити, що праукраїнський епос щодо стародавніх бойовий, оздоровчих та спортивно-розважальних традицій, на історичному та філософському фундаменті яких ґрунтується бойовий хортинг, розвивається в двох абсолютно різних регістрах, що символізують відповідно «бойову» та «культурну» народні традиції.

Як би далеко не відстояла від нас у часі стародавня Київська Русь чи Запорозька Січ, ці два історичні генератори наших народних традицій досі здатні захопити широку аудиторію тренерів, спортсменів, науковців, істориків, читачів, звичайних громадян, які поділяють ті ж цінності й одностайно захоплюються головними героями цих двох історичних епох: київським князем Володимиром Великим, Ярославом Мудрим, кошовим отаманом Іваном Сірко, відомим козацьким лідером Іваном Богуном тощо.

Обидві ці епохи демонструють всьому людству силу і міць бойових якостей воїна, що закладені в українському генетичному коді. Вони покликані виховувати молодь в дусі гармонії і сили. Одна історична література оспівує військові подвиги героїв, службовців, які є втіленням виняткової сили і хоробрості, що дозволяла їм зневажати поранення, страждання і навіть смерть.

Друга історична література описує і зображує морські мандри, відкриття невідомих земель, заснування нових поселень і міст. У ній головними цінностями постають розум, кмітливість і хитрість, без яких, герої не могли б подолати небезпеки, що підстерігають їх, і повернутися на Батьківщину до Києва і Запорозької Січі.

В історії людства є приклади, коли деякі інші системи складалися також, як бойовий хортинг, самобутнім шляхом, поступово, шляхом випробування нового та відкидання усього, що не дало бажаних результатів у практичній діяльності.

Багато систем фізичного виховання та бойового мистецтва було складено групою людей під вимогою тих чи інших обставин або навіть окремими людьми (наприклад: система військово-фізичної підготовки запорізьких козаків, система олімпійської підготовки борців вільного стилю, бойовий, спортивний, поліцейський, військово-прикладний, козацький хортинг та хортинг фехтування, а також цілий ряд систем Японії, Кореї, Китаю, Індії тощо). Нам також відомий ряд систем, що складалися державними органами країн (давньогрецька, німецька, швецька системи).

Наприкінці ХХ та на початку ХХI століття у багатьох країнах колишнього Радянського Союзу, а також тих, що входили до соціалістичної співдружності, відбувається інтеграція сфери фізичної культури і спорту у ринкове світове середовище. Це об’єктивно призводить до виникнення у ній якісно нових процесів та явищ. Відбуваються істотні зміни у системі соціально-економічних відносин у галузі, утворюються нові форми власності та господарювання, що активно впливає на поведінку всіх учасників фізкультурно-спортивної діяльності.

Бойовий хортинг, у свою чергу, пройшов певний непростий шлях перевірки часом, ефективною тренувальною методикою, високою змагальною конкуренцією, суспільною оцінкою та звичайною громадською думкою. На даний момент за своїм характером фізичне виховання засобами бойового хортингу є процесом, спрямованим на підвищення або підтримування на певному заданому рівні функціональних можливостей організму за рахунок певної системи впливу, тобто є керованим процесом.

Тому за своєю сутністю заняття бойовим хортингом є процесом управління адаптивним функціонуванням організму людини. Завдяки ефективним і перевіреним методикам підготовки спортсменів, фізичне виховання у бойовому хортингу може дати бажаний ефект, адже воно здійснюється за чітко визначеною системою з ефективним визначенням засобів, методів, методичних прийомів та форм організації, точно відповідає меті і завданням українського суспільства в галузі фізичної культури і спорту.

Визначення умов виникнення та розвитку бойового хортингу як національного професійно-прикладного виду спорту України, системи фізичного і морально-етичного виховання особистості полягає у певному рівні зрілості суспільства, який характеризується такими ознаками, як: зацікавленість суспільства; наявність перспективної ідеології; наявність необхідного рівня розвитку матеріального забезпечення; поява в місцевих громадах відповідної критичної кількості фахівців бойового хортингу.

Причини виникнення і розвитку системи бойового хортингу поділяються на суб’єктивні та об’єктивні.

Суб’єктивні – подальший розвиток суспільної свідомості українців: внаслідок трудового досвіду люди за певний час змогли усвідомити ефект від фізичної підготовленості, тобто встановити причинний зв’язок між заздалегідь проведеною підготовкою і позитивними результатами праці.

Об’єктивні – необхідність працювати, тренуватися, розвиватися, виготовляти знаряддя праці, передавати від покоління до покоління накопичені спортивні, трудові і військові вміння та навички, а також культурні і духовні традиції.

В той же час, у бойовому хортингу оформилося коло видів підготовки та розділів змагального єдиноборства, що спираються на філософські, спортивні та соціально-психологічні чинники. Якщо для звичайної людини бойовий хортинг як єдиноборство має лише прикладний аспект, і має на меті захист інтересів людини і суспільства, то для фахівця і майстра бойового хортингу не меншу значимість набуває духовний аспект – бойове мистецтво стає засобом індивідуального самовдосконалення, способом включення себе у сферу світової гармонії.

Для бойового хортингу, заснованого на комплексі моральних принципів, прийоми єдиноборства є засобом психофізичної регуляції особистості і досягнення вищої мети. Будь-який кидок, захват, залом або удар не є самоцінним, він на певному ідеологічному тлі стає черговою сходинкою на шляху реалізації ідеалу українського воїна, який має силу і честь.

Виходячи з історії, бойові системи є невід’ємною складовою історії українського народу. Вони гартували патріотичний дух, здійснювали фізично-технічну підготовку населення і професійного вояцтва, яке стояло на захисті України. Пройняті народною культурою, ґрунтовані на ній бойові мистецтва не одне століття були найголовнішим гарантом самозбереження української нації.

Таким чином, виходячи з витоків бойового хортингу, в Україні бойові і військові традиції передаються від покоління до покоління, від пращурів – до нащадків. Практичне значення військово-фізичного виховання залишається актуальним і в наші дні. Воно виступає засобом не лише фізичного, а й морально-психологічного та духовного розвитку людини, виховання її як свідомого громадянина і патріота своєї держави, свого народу.

Наші пращури пройшли від Туреччини до Австро-Угорщини, змогли утримати цю територію, захистити свою незалежність і територіальну цілісність. Скільки разів вороги, що тяглися до світового панування, спотикалися об Україну, були розбиті нашими дідами і прадідами. Кожне покоління в Україні брало участь у військових конфліктах і битвах.

Відродження бойового хортингу як бойової, культурної та оздоровчої традиції народу, яка багато століть жила на землях України, є логічним і закономірним.

Система підготовки, виховання характеру в найжорстокіших рукопашних сутичках, в яких дозволялася вся можлива техніка самооборони, удосконалення майстерності та надбання змагального духу запорозьких козаків лягли в основу бойового хортингу, як виду спорту та системи бойової підготовки воїна.

Таким чином, бойовий хортинг є національним професійно-прикладним видом спорту України, заснованим на культурних, оздоровчих і бойових традиціях українського народу. Він є багаторічним спеціально організованим процесом навчання, всебічного розвитку, морально-етичного виховання й оздоровлення дітей і молоді. Основу національного бойового хортингу зараз становить державний сектор (групи, секції та відділення бойового хортингу в складі дитячо-юнацьких спортивних шкіл, гуртки бойового хортингу в закладах освіти, а також секції при міських і муніципальних установах).

Організації цього сектора в основному зосереджені на великому спорті. Масовий спорт з їх боку розглядається не як самостійна соціально значуща діяльність, а як підготовка спортивного резерву для спорту вищих досягнень. У приватному (комерційному) секторі (групи, секції та спеціалізовані клуби бойового хортингу) масовий спорт недостатньо популярний через орієнтацію клубу на забезпеченого клієнта.

Реальним потенціалом володіють некомерційні організації (федерації, асоціації, партнерства), що акумулюють можливості державного, громадського та приватного сектора. Саме ці організації здатні успішно реалізовувати інтереси держави, суспільства і бізнесу, оскільки в їх компетенцію потрапляє і великий спорт, і масовий спорт, а також спеціальні напрями спорту та спортивно-оздоровчі програми бойового хортингу.

Розвитком бойового хортингу на території України займається Громадська спілка «Національна федерація бойового хортингу України», яка систематизує і впроваджує програми розвитку бойового хортингу в систему освіти України, цільові програми патріотичного виховання громадянина-патріота на культурних та оздоровчих традиціях українського народу, формування морально-етичних якостей, зміцнення здоров’я та всебічної фізичної підготовки дітей і молоді засобами бойового хортингу.

Загальними принципами організації навчально-виховного процесу з бойового хортингу є: науковість, синтез інтелектуальної та практичної діяльності, індивідуальний підхід, послідовність і поступовість викладення матеріалу. Навчальний матеріал програми адаптований до занять із вихованцями різного рівня підготовленості, містить теоретичні відомості, елементи базової техніки бойового хортингу, що подані у вигляді оздоровчих фізичних вправ та імітаційних формальних комплексів, а також вправи з елементами самозахисту бойового хортингу.

Групи формуються за рівнями підготовки з урахуванням віку та підготовленості вихованців.

Програми занять передбачає всебічний розвиток бойового хортингу в освітніх закладах, проведення теоретичних і практичних навчальних занять з учнями. Теоретичні відомості з бойового хортингу можуть повідомлятися у процесі практичних занять. Програми також передбачає заняття за окремими видами підготовки та синтезовані заняття (поєднання основ техніки бойового хортингу й акробатики, ударних комбінації та кидкової техніки, техніки в стійці та техніки у партері – продовження атакувальних дій, захисних та атакувальних дій тощо). Для дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку застосовується переважно ігровий метод. При необхідності можливе окреме навчання хлопців і дівчат. На заняттях рекомендується здійснювати особистісно-орієнтований підхід до навчання вихованців за статевими й індивідуальними особливостями фізичного розвитку, а також з урахуванням їхніх потреб і здібностей.

Заняття в групах початкового рівня проводяться груповим методом. У період підготовки до виступів на змаганнях групові заняття можуть бути замінені зведеними тренуваннями з іншими клубами бойового хортингу (постановка та вивчення індивідуальних технічних дій, комбінацій на партнерах різної комплекції – високому, низькому, важкому, легкому тощо).

Програмою передбачається участь юних спортсменів у змаганнях усіх рівнів у складі збірних команд і в особистому заліку, виконання нормативів юнацьких і дорослих спортивних розрядів. Участь вихованців гуртка з бойового хортингу в змаганнях здійснюється тільки за особистим бажанням учнів і з дозволу батьків, а також за умови оформлення страховки від нещасних випадків на період проведення змагань.

Враховуючи різноманітність розділів змагань з бойового хортингу, а також засобів самозахисту бойового хортингу як мистецтва одноборства, тренувально-підготовчий процес на практичних заняттях може проводитись повною групою, малими групами (4–6 чоловік), парами й індивідуально. Винятком є теоретичні заняття та зведені тренування з підготовки показових груп, або підготовки основної групи до атестації з бойового хортингу (отримання ступенів – ранків).

Відповідно до вимог «Типового положення про навчання з питань охорони праці» з вихованцями обов’язково проводяться відповідні інструктажі (вступний, первинний, позаплановий, цільовий) з безпеки життєдіяльності на заняттях.

Контрольні заняття проходять 1 раз на півріччя у формі відкритого чи підсумкового заняття для груп початкового й основного рівнів, у формі змагання – для груп основного та вищого рівнів.

Бойовий хортинг – національний професійно-прикладний вид спорту України – відображає при цьому всю універсальність соціальних ролей і значень такої вимоги (морально-вольове виховання підростаючого покоління, соціалізація особистості, зміцнення здоров’я різних категорій людей, відновлювально-реабілітаційний складник, формування патріотичних почуттів, вдосконалення спортивної майстерності, зростання престижу країни на міжнародній арені).

Таким чином, основними завдання Національної федерації бойового хортингу України у розвитку виду спорту є:

забезпечення громадянам України рівних можливостей займатися бойовим хортингом;

поліпшення якості процесу фізичного виховання і освіти населення, особливо дітей та молоді;

формування у населення, особливо у дітей та підлітків, стійкого інтересу і потреби в регулярних заняттях бойовим хортингом, підвищення рівня освіченості в галузі фізичної культури, спорту і здорового способу життя;

підвищення ефективності управління через посилення контролю, вдосконалення механізмів відповідальності і вибудовування ефективного спортивного менеджменту;

вдосконалення всеукраїнської, регіональної та місцевої правової бази, що регламентує діяльність спортивних клубів та їхні взаємини з органами державної влади, відомствами та організаціями;

реалізація всеукраїнських і територіальних цільових програм, всеукраїнських і регіональних законів та інших правових і нормативних актів, спрямованих на створення умов для розвитку бойового хортингу;

відродження і підтримка високого рівня тренерської школи бойового хортингу, спортивно-педагогічних кадрів та науково-методичного забезпечення;

створення і використання ефективної системи підготовки спортсменів бойового хортингу високого класу;

вирішення проблем соціального захисту спортсменів, тренерів, обслуговуючого персоналу;

зміцнення матеріально-технічної спортивної бази для занять бойовим хортингом;

побудова ефективної системи популяризації бойового хортингу в інформаційному просторі України і за кордоном.

Механізми реалізації комплексної програми розвитку бойового хортингу в Україні

Організаційна діяльність і створення системи клубного бойового хортингу.

Важливим напрямом в діяльності з удосконалення управління та організації бойового хортингу в країні є розвиток клубного бойового хортингу.

Потрібен пошук нових організаційно-управлінських рішень, спрямованих на створення ефективної системи організації оздоровчої та спортивно-масової роботи з бойового хортингу серед населення, узагальнення зарубіжного та вітчизняного досвіду впровадження такої роботи і подальше його поширення по всій країні.

Необхідна координація взаємодії між клубами бойового хортингу, що мають різну відомчу належність (армія, правоохоронні органи, органи безпеки, вищі заклади освіти), професійними клубами, клубами товариств інвалідів, клубами ветеранів та дитячими клубами. Однією з форм такої координації має стати проведення командних чемпіонатів і першостей України серед клубів.

Важливим імпульсом у розвитку клубної роботи може стати запровадження міжнародної системи спортивних розрядів (кваліфікаційних ступенів бойового хортингу – РАНК), що дає змогу підвищити рівень професійної підготовленості спортсменів, тренерів, суддів, фахівців та любителів бойового хортингу, а також впровадження методу електронної реєстрації як основи побудови єдиної всеукраїнської системи реєстрації та обліку спортсменів бойового хортингу.

Підґрунтям розвитку клубного руху бойового хортингу в країні повинні стати клуби, які є представниками Національної федерації бойового хортингу України в областях України і взаємодіють з організаціями, що культивують бойовий хортинг в регіоні (клубами, секціями, спортивними школами, спортивними комітетами і федераціями).

Робота зі створення системи клубного бойового хортингу в регіонах має бути спрямована на збільшення числа відкритих (без попереднього відбору) змагань з бойового хортингу для всіх вікових груп населення (в трудових колективах, за місцем проживання та відпочинку населення, в установах освіти). Головне завдання таких змагань – стимулювати прагнення людей до щоденних занять бойовим хортингом, залучати до змагальної діяльності насамперед дітей, підлітків та молодь.

З метою вирішення проблем залучення до активних занять бойовим хортингом дітей та молоді особливу увагу необхідно звернути на проведення дітьми дозвілля спільно з батьками. Концепція активного сімейного відпочинку повинна бути визнана пріоритетною на рівні як пропаганди, так і організації дозвілля. До організації дозвіллєвої діяльності слід активніше залучати профспілкові, молодіжні, дитячі та жіночі громадські об’єднання, замикаючи їх на клуби бойового хортингу.

Вся система роботи, спрямованої на розвиток клубного бойового хортингу на підприємствах і в організаціях усіх форм власності, повинна бути націлена на здійснення реабілітаційних заходів, проведення професійно-прикладних занять, відновлення, зниження несприятливих впливів виробництва на людину, підвищення її адаптації до професійної діяльності.

У результаті реалізації концепції: збільшиться в 2–3 рази число людей, які займаються бойовим хортингом в Україні; буде створена система розвитку клубного бойового хортингу в України; будуть забезпечені умови для точного обліку всіх спортсменів бойового хортингу, контролю динаміки їх вдосконалення, вдосконалення членської політики в Національній федерації бойового хортингу України; будуть створені умови для гідного виступу збірної команди України на Всесвітніх Іграх, чемпіонатах світу та Європи. буде сформована правова, матеріально-технічна та науково-методична база для подальшого розвитку бойового хортингу в Україні.

Спортсмен бойового хортингу є носiєм певної моралi i виховується як пiд час навчально-виховного процесу з бойового хортингу, так i середовищем особистого буття. У зв’язку з цим важливу роль вiдiграють соцiогуманiтарнi дисциплiни, передусiм етика, бесiди на моральну тематику, зустрiчi з визначними людьми, читання художньої лiтератури, неухильне дотримання правил внутрiшнього розпорядку спортивної школи, закладу освіти, у якому працює клуб бойового хортингу. Значний потенцiал морального впливу на учнiв має первинна профспілкова організація учнів та студентів, клуби за інтересами.

Таким чином, у процесі організації життєдіяльності спортсменів бойового хортингу у культурному та освітньо-виховному просторі сучасного закладу загальної середньої чи вищої освіти складається система цілей, які орієнтують педагогічний персонал на розвиток виховання учня, в першу чергу, як громадянина, як майбутнього фахівця, як високоморальну, інтелігентну, творчу, конкурентноздатну особистість, як людину культури.

Виховання спортсмена бойового хортингу як громадянина націлене на становлення патріота, тобто людини з активною громадянською позицією, орієнтованої на демократичні цінності та свободи, здатної до захисту прав та виконання обов’язків громадянина, відображених у Конституції України.

З повагою, Президент Національної федерації бойового хортингу України Едуард Єрьоменко

Практичну стрільбу в Україні розвивають ентузіасти. Саме завдяки їхнім старанням цей вид стрілецького спорту щороку набирає обертів.

Особливий внесок у популяризацію практичної стрільби зробив Олег Петров. Стрілецькому спорту він присвятив 14 років життя. За цей час отримав звання майстра спорту України міжнародного класу та національний суддя, заслужений тренер України.

Одна із найважливіших та найбільших заслуг Петрова перед стрілецтвом в Україні є причетність до заснування громадської спілки «Федерації практичної стрільби України» у 2014 році. Від тоді та до сьогодні Олег Петров є президентом федерації. Метою її створення стало бажання розвивати, популяризувати спорт, забезпечувати та сприяти зростанню практичної стрільби в Україні на основі консолідації та координації зусиль громадян і організацій, зацікавлених у його розвитку.

Вже через рік від заснування наказом Міністерства молоді і спорту №1198 практичну стрільбу визнали офіційним видом спорту в Україні. А у 2017 році федерація отримала статус національної. Під керівництвом Олега, практична стрільба стала відомою в Україні. Зараз вона представлена у 20 регіонах, існує понад 46 клубів, у федерації налічується 843 спортсмени.

За словами Петрова, засновуючи федерацію, в першу чергу думалося про те, щоб показати всім українцям – практична стрільба – це важливий та потрібний спорт. А ще він корисний для людей, бо дає навички користування різною зброєю, адже його правила написані на 300 сторінках.

Протягом свого життя Олег Петров займався різними видами спорту, а не тільки стрільбою. Наприклад, мова йде про єдиноборства. Але, зізнається, зараз йому було б важко знову провести спаринг. У практичній стрільбі все по-іншому. Вивчивши правила, навчившись раз поводитися зі зброєю, ти не забудеш цього вже ніколи.

Людмила Оленюк